Лідери держав НАТО й передусім керівники Англії та США,
які розташованi за тисячі миль від зони конфлікту, не збираються припиняти
бомбардування, не хочуть іти на жодні компроміси. Більше того, вони відкрито
говорять про ескалацію військових дій, про посилення повітряної війни,
про можливе введення військ у Косово. Війну проти цієї країни вони чомусь
називають «війною проти диктатора Мілошевича» — так, неначе при цьому не
страждають мільйони громадян Югославії.
Не можна байдуже дивитися на все це, не можна допустити,
щоб на Балканах, у Європі, виникло вогнище нової світової війни. Саме тому
ми, люди науки, культури й мистецтв, переважно далекі від політики, вважаємо
за потрібне звернутися до своїх колег у країнах Західної і Центральної
Європи із закликом:
Вимагайте від своїх урядів надзвичайних зусиль для негайного
припинення всіх військових дій у Югославії і початку переговорів із керівниками
цієї країни за допомогою держав-посередників! (Одним із таких посередників
могла б виступити й наша країна — Україна).
На наш погляд, під час проведення переговорів із югославами
потрібно відмовитися від політики ультиматумів, але на певних вимогах усе
ж необхідно наполягати. Зокрема, на поверненні біженців у Косово, відновленні
їхніх громадянських прав у повному обсязі й організації автономії Косово
під контролем миротворців ООН (але аж ніяк не НАТО!). Ми вважаємо, що тільки
успіх на переговорах зможе відновити довіру більшості громадян країн пострадянського
простору, які сьогодні рішуче засуджують дії НАТО, до цінностей сучасної
Європи. Ми переконані, що європейська інтелігенція не залишиться байдужою
до думки цих людей, яких хвилює майбутнє Європи, у тому числі й на схід
від Ужгорода й Бреста.
Об'єднаємо ж наші зусилля й доб'ємося миру!
P.S. Коли верстався номер, звернення вже підписали
близько ста відомих представників української інтелігенції. Серед них академіки
НАНУ М. Амосов, Д. Затонський, Ю. Митропольський, М. Новиков, Ю. Пахомов,
А. Созінов; члени-кореспонденти Б. Малиновський, К. Махорін, А. Палагін;
Президент Міжнародної академії комп'ютерних наук В. Тарасов, філософ С.
Кримський, письменник П. Загребельний, кінорежисери К. Муратова, Ю Iльєнко,
М. Бєліков, М. Мащенко, О. Фіалко, Д. Черкасський, В. Гресь, Б. Савченко,
В. Дахно, Ю. Терещенко, кінооператор В. Калюта, актор Ю. Мажуга, народні
артисти України Л. Кадочникова, Н. Батуріна, Б. Бенюк, композитори В. Бистряков,
В. Губа, Є. Гофман, двократна абсолютна чемпіонка світу із гімнастики І.
Дерюгіна та інші. Збір підписів триває.
КОМЕНТАР
Ініціатором збирання підписів є Володимир Малинкович
— політолог і правозахисник. Чому людина, відома своїми антикомуністичними
і проєвропейськими поглядами, ініціює акцію, котра фактично підтримує країну,
очолювану «націонал-комуністом Мілошевичем» і засуджує дії НАТО — «адепта»
(за самооцінкою) європейських цінностей?
Володимир МАЛИНКОВИЧ:
— НАТО порушує сьогодні головну європейську цінність —
орієнтацію на правовий порядок. Вся система західних цінностей будується
на суспільному договорі, якого держави зобов'язуються дотримуватися, розуміючи,
що таким чином вони обмежують свій суверенітет. Югославія не підписувала
ніякого договору з НАТО. Тому я не бачу ніякої непослідовності у своїх
діях і позиціях. Я вважаю, що так само, як потворно було вводити війська
в Афганістан, бомбити Чечню або вводити війська в Чехословаччину, так само
потворно, а може, якоюсь мірою, ще більше — бомбити Югославію. Я аж ніяк
не на боці Мілошевича — я на боці його опонентів — Драшковича й інших,
але сьогодні вся Сербія під ударом. Демонстрована в Югославії доктрина
НАТО — не доктрина оборони від тоталітаризму, яка була у НАТО раніше, а
доктрина наведення порядку за допомогою сили.
Я хотів би звернути увагу на той факт, що Югославія першою
підписала політичну частину договору в Рамбує, де йдеться про автономію,
за яку ми всі виступаємо. Вона не підписала військову частину угоди, яка
передбачає окупацію країни військами НАТО. Я, як і раніше, вважаю себе
прибічником європейських правових цінностей, тому я зараз на боці тих європейців,
які виступають проти бомбардувань. А бомбардування НАТО — це бомбардування
європейських цінностей та ідеї права.
Я абсолютно переконаний, що треба врегулювати проблему
албанців у Югославії, але я також переконаний, що не можна дозволити НАТО
бути і суддею, і виконавцем своєї «судової влади» у всьому світі.
Я вважаю, що нинішня виконавча влада України не здатна
бути посередником. Вона «гнеться» на всі боки. Але це не означає, що представники
України не можуть діяти на якомусь рівні переговорів. Їх може бути кілька:
і представники громадськості, і деякі депутати ВР могли би брати участь
у переговорних процесах. Крім того, Україна і ряд інших країн могли би
брати участь у миротворчих операціях, взявши на себе якусь частку відповідальності.
НАТО не може бути посередником і миротворцем у своїй же війні. Звернення
вчених, діячів культури й мистецтв України до інтелігенції Європи
