Шановна редакціє «Дня»!
Добре, що ви підтримали ініціативу групи студентів Донецького національного університету, які пропонують надати йому ім’я славетного випускника — поета і борця проти деспотизму Василя Стуса. Не дивно, що пропозиція студентів призвела до дискусії на Донеччині. Але прикро, що в ній пролунали й голоси, які викликають сум і гіркоту. Василь Стус не потребує, щоб його комусь нав’язували, але тон розмови про нього характеризує рівень культури дискутантів. Мене особисто хвилює не так те, чи носитиме Донецький національний університет ім’я Василя Стуса (сам я вважаю, що це було б гідною честю для колективу університету, але це, зрештою, справа вибору самого цього колективу), — як те, чи образ і поезія Василя Стуса достатньою мірою присутні реально в свідомості культурної громадськості Донеччини (як і всієї України). Є, звичайно, багато людей, які розуміють значення його творчості, знають ціну його подвигу. Однак є і відгуки, які засвідчують байдужість або й ворожість до того, що виходить за межі їхнього способу життя і стереотипів мислення. Особливо вразив мене той зухвалий молодик, який бадьоро викреслив Василя Стуса з когорти поетів на тій делікатній підставі, що його «донбасский интеллект» не сприймає такої поезії. Іронія, звісно, але яка жалюгідна і самохарактеристична! І що йому до того, що тисячу справжніх знавців поезії і в Україні, і в Росії, і в Польщі, і в Німеччині, і в інших країнах світу вважають Василя Стуса одним із найвидатніших поетів ХХ століття? До речі, про «донбасский интеллект». На Донеччині, як і будь-де, живуть люди зі звичайним природним, спільнолюдським інтелектом. Тому Донеччина народжувала, народжує й народжуватиме незліченні таланти в усіх сферах життя. А хто задовольняється штучно модифікованим, зредукованим до власної обмеженості квазіінтелектом, — хай і називає його «донбасским», — безперспективний і в політиці, і в культурі, і в будь-якій етично-ціннісній діяльності. Ховатися від великого світу ідей у саморобний «донбасский интеллект» — ілюзія, така ж сама, як і ховатися в демагогічно вигадану «донбасскую национальность». Донеччина живе й житиме в Україні спільними для всієї української політичної нації цінностями, і серед цих цінностей будуть образ, поезія і подвиг Василя Стуса.
