Новопризначений міністр закордонних справ Петро Порошенко навіть не встиг зайти до свого робочого кабінету — одразу відправився до Кишинева на засідання Ради глав держав СНД.
— Кожний день моєї роботи на цій посаді буде ефективним. Я думаю не про кабінет, а про справи, і тому відразу відлітаю до Кишинева на саміт СНД, де я приступлю до роботи, — заявив він журналістам.
Потрібно визнати, призначення Петра Олексійовича пройшло на здивування швидко, спокійно й буденно. Воно було таким стрімким, що навіть забули про традиційний у таких випадках букет квітів.
Перед голосуванням депутати не поставили кандидату на міністерську посаду жодного запитання. Мовляв, хто ж не знає президентського кума, «шоколадного зайця» Петра Порошенка. «За» — 240 народних депутатів. Із Партії регіонів проголосував лише Василь Грицак, БЮТ — одноголосно за винятком двох відсутніх, із КПУ проголосував самотній «метальник мікрофонів» Олександр Ткаченко, блок Литвина — одноголосно, у НУНС одноголосну картину підпсував «Єдиний центр» Балоги. Цей саботаж навіть підштовхнув Оксану Білозір вийти з лав партії. Після позитивного голосування вона кинулася обнімати й цілувати новопризначеного голову МЗС.
Як уже писав «День», дипломатичний досвід Петра Олексійовича вичерпується лише дипломом КІМВ двадцятирічної давності. Проте переважна більшість експертів та політиків позитивно оцінюють його призначення. Судячи з усього, раді йому і в уряді Тимошенко.
Коли Петро Олексійович вийшов у кулуари, журналісти поцікавилися, чи пам’ятає він висловлювання Юлії Володимирівни про «групу в смугастих купальниках».
— Ні, не пам’ятаю. Переконаний, що потрібно працювати не на роз’єднання, а на об’єднання, — відповів він
Варто зауважити, в останні роки кар’єра Порошенка розвивалася за синусоїдою. «Любий друг», кум Президента 2005 року пережив короткочасну війну з Юлією Тимошенко. Ефір «Інтеру», в якому Юлія Володимирівна звинуватила його у своїй відставці, мабуть, став хрестоматійним. А фраза: «Весь у соплях та сльозах» — культовою.
Після корупційного скандалу Порошенко пішов із політики. Важкий для себе час він пересидів в економічному підпіллі. Однак йому вистачило сил не відкотитися суто в бізнес. Він знову ухитрився зблизитися із Президентом та із Тимошенко. Не так давно його кандидатура фігурувала в списку потенційних віце-прем’єр-міністрів у коаліції ПР та БЮТ, що так і не склалася.
Сьогодні бютівці констатують, що Порошенко з 2005 року помудрішав.
— Він проаналізував ті недоліки, що були в його поведінці, тому, гадаю, в нього все буде добре, — запевнив журналістів Андрій Кожем’якін.
А ось чи буде «добре» з іншими кадровими призначеннями — велике питання. Дуже хочеться помилитися, але, схоже, парламентське перемир’я на цьому призначенні закінчиться. Регіонали були явно розсерджені, що в коаліції вистачило голосів для позитивного рішення. Вони знову погрожують заблокувати трибуну, якщо БЮТ наполягатиме на першочерговому розгляді на засіданні 20 жовтня кадрових питань.
Ми запитали експертів, як відіб’ється призначення Петра Порошенка на зовнішньополітичному курсі України?
Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора і директор міжнародних програм Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова:
— Позитив цього призначення в тому, що нарешті ми маємо міністра закордонних справ. Адже відсутність очільника дипломатичної служби створювала проблеми для ефективної зовнішньої політики України. Слід зазначити, Петро Порошенка є особливою кандидатурою в особливий період. Перші його заяви та кроки, свідчать про те, що він налаштований працювати щоденно й ефективно, застосовуючи антикризовий менеджмент в Міністерстві закордонних справ. Сподіваюсь, що його менеджерські якості дозволять вирішити поточні питання як центрального апарату, так і закордонних представництв, адже недофінансування міністерства створювало проблеми для роботи дипломатів. А підтримка парламентом його кандидатури продовжиться підтримкою і зовнішньополітичних ініціатив.
Беручи до уваги наявність у Петра Порошенка базової освіти міжнародних відносин і знання іноземних мов, він повною мірою зможе виконувати свої обов’язки на новій посаді. Також важливо те, що Порошенко є фігурою рівновіддаленою і рівнонаближеною до Президента та прем’єр-міністра. Ці фактори дадуть змогу скоординувати роботу зовнішньополітичної діяльності МЗС відповідно до норм чинного законодавства.
Час покаже, як багато можна досягти за короткий період, тому що після президентських виборів буде обраний новий уряд.
Можливо, діяльність на цій посаді надасть нового імпульсу політичній кар’єрі самого Порошенка, адже з приходом на пост міністра закордонних справ, він повертається до великої політики, займаючи посаду поряд з Президентом і прем’єр-міністром як представник України на міжнародній арені.
В будь-якому разі згідно з аналізом позитивних моментів та деяких застережень, призначення Порошенка — це дуже збалансоване, відповідно до нинішнього політичного моменту, рішення. На сьогодні більш оптимальне призначення важко було б знайти.
Посада міністра закордонних справ важлива і відповідальна роль в непростий передвиборчий період. Від результату роботи на цій посаді залежить майбутня політична кар’єра Порошенка.
