Мистецький ярмарок «Арт-Київ» претендує на звання найбільшого та єдиного в Україні заходу подібного формату і масштабу. Вже вдруге цей фестиваль представляє живописне мистецтво України XX—XXI століття — від антикварного до так званого контемпорарі арт, тобтоультрасучасного мистецтва. Цього року експозиція «Арт-Києва» розміщена на п’яти поверхах Українського дому і складає понад 3000 полотен авторства близько 500 художників. Виставка представлена трьома площинами: це близько 100 полотен авторства найвідоміших українських митців: Адальберта Ерделі, Тетяни Яблонської, Йосипа Бокшая, Марка Шагала, Івана Соколова, Григорія Світлицького та ін. із приватних колекцій відомих особистостей (зокрема, Анатолія Кінаха, Петра Порошенка, Яна Табачника, Сергія Буряка, Едуарда Прутника та ін.). Другий майданчик — це галереї. Їх цього разу 53, хоча минулого року було лише 15. Географічно вони представляють усю Україну (Київ, Донецьк, Черкаси, Одесу, Ялту, Дніпропетровськ, Львів). Головний організатор «Арт- Києва» Наталія Заболотна розповідає, що цього року на ярмарку представлено чи не всі галереї України. «Наступного року ми вже будемо більш перебірливими, — попереджує вона, — ми не будемо просто запрошувати і збирати всіх, хто «дихає». Буде запроваджена певна селекція». Участь у мистецьких ярмарках — необхідна умова життєдіяльності мистецьких галерей в усьому світі. Саме так вони дають знати про себе і про художників, яких представляють колекціонерам, і зазвичай саме так набувають найважливіших своїх клієнтів.
Львівська галерея «Зелена канапа» бере участь у «Арт-Києві» вперше. Вони представляють чотирьох львівських художників. Олеся, куратор галереї, розповідає, що «для нас участь у «Арт-Києві» — це перш за все здобуття цінного досвіду. По-друге, — це реклама, можливість заявити про себе, знайти нових клієнтів і нові контакти. По-третє, — це можливий комерційний ефект, на який ми також сподіваємося».
Ефективність участі у цьому мистецькому ярмарку для окремих художників уже доведена. Аліна Максименко стала відкриттям «Арт- Києва 2006». Уже на самій виставці відвідувачіпридбали близько 20 її робіт. Зараз її роботи коштують у середньому дві-три тисячі умовних одиниць. Сьогодні художницю разом із експозицією її робіт постійно запрошують на мистецькі події до Парижа. «Я хоч і критик, але сьогодні критикувати не буду, а буду аплодувати, — каже мистецький критик Олексій Титаренко, — тому що з наших художників треба робити зірок. Саме цим займаються мистецькі ярмарки в усьому світі. Кожен художник і кожна галерея, що прагне до успіху, повинна брати участь у подібних заходах». Між іншим, перший мистецький ярмарок, який представив більшість вітчизняних художників, відбувся в Україні ще у 1996 році. Олексій Титаренко, один із його організаторів, розповідає, що тоді він не мав такого розмаху, як тепер «Арт-Київ» і проводився на значно нижчому рівні. «Тільки на таких заходах, куди приходить безліч критиків мистецтва і робить свої висновки, можна по справедливостісудити про цінність того чи іншого полотна і талант художника».
Представлені також галереї з інших країн: із США («Artfira Gallery», Нью-Йорк), Чехії («O Art Gallery» і «Zuzuk», Прага), Литви («Murari Art Gallery», Вільнюс), Росії («Volga Gallery», Москва). Щоправда, про якусь серйозну «міжнародність» «Арт-Києва» поки що говорити не доводиться. Адже всі іноземні галереї, що представлені, засновані українською діаспорою. Хоча Наталія Заболотна обіцяє, що наступного року міжнародний сектор буде представлений ширше. «Цього разу їх не так багато, як хотілося б, бо в нашій країні існує митна проблема зі ввозом- вивозом творів мистецтва, — пояснює головний організатор, — іноземні галеристи поки що побоюються нашого законодавства».
Третя площина «Арт-Києва 2007» представлена вісьмома спецпроектами, зокрема, Олександри Жумайлової-Дмитровської («Вулиці. Вектор — Київ — Амстердам»), Анатолія та Ганни Криволап, Таберія та Ілони Сільваші («Генетика кольору»), Оксани Мась («Вони серед нас»), Ігоря Гайдая («Разом.ua»), Аліни Максименко («Уроки музики»), а також литовця Сігітаса Станюнаса («Маски срібного віку») та ін. Сігітас Станюнас уже не вперше в Україні. Не так давно його роботи виставлялися в Українському домі. Цього разу він приїхав спеціально для участі в «Арт-Києві» зі своїм спецпроектом. На відкритті «Арт-Києва» демонстрація серії полотен художника поєднувалася з допоміжним звуковим фоном — у приміщенні грав квартет музикантів. «Зараз осінь. Я хотів показати, що коли в природі жовте листя опадає, дерево творчості все одно квітне. Я дуже хочу, щоб усі нарешті усвідомили, що живопис не повинен бути просто декорацією на стіні».
До відкриття «Арт-Києва 2007» видано 400-сторінковий каталог із зображеннями творів мистецтва, представлених на виставці. «Кого немає в нашому каталозі, того немає...», — сміливо заявляє Наталія Заболотна. Презентовано також перший номер журналу «Арт-Ukraine», що, за словами головного редактора Станіслава Стеценка, нерешті заповнить пробіл у ніші вітчизняних культурно-мистецьких видань. Цінова політика щодо видання ще не сформована, але Наталія Заболотна запевняє, що цей проект не буде збитковим, адже журнал розрахований на небідних українських поціновувачів мистецтва.
До речі, про фінансовий бік справи. Стандартний бокс для експозиції робіт художника на «Арт-Києві» коштує 7 тис. гривень. Для порівняння на відомому «Арт-Базелі» ця ціна становить 20 тисяч євро. Вартість картин на ярмарку є не меншою за 500 умовних одиниць. У середньому — 2-3 тис. американських доларів. «Це нормальна європейська ціна за хороший твір мистецтва» — запевняє Олексій Титаренко. Для пересічного українця цю ціну не можна назвати «нормально», але, за словами Наталії Заболотної, минулого року картини купували «не по одній, не по дві, а десятками. У нас знаходяться люди, яким хочеться мати оригінальні твори мистецтва, картини з ім’ям, а не дешевий кіч». Для тих же, хто хоче просто помилуватися українським мистецтвом, розцінки значно демократичніші. Плата за вхід на виставку становить 5- 10 гривень. Організатори запевняють, що ця ціна символічна — з огляду на поточні витрати на організацію заходу.
Серед почесних гостей на відкритті «Арт- Києва» можна було зустріти в основному представників політичної і мистецької еліти. Зокрема, своїми враженнями від виставки поділилася з «Днем» співачка Ніна Матвієнко: «Тут відчувається перегук радянського мистецтва із сьогоденним. Це так цікаво, що ми в кольорах можемо побачити і відрізнити нашу сучасність і минуле.
Найперше в мистецтві я ціную колір. Я люблю світлі тони, ніжно рожеві, блакитні. Коли забагато червоного, це страшно. Але коли, наприклад, поєднані буряковий колір і білий, то це дуже гарно, це нагадує мені мамину сукню...
До сучасного мистецтва я звикала дуже довго. У мене серед друзів є художники-авангардисти — Ніна Денисова і Микола Малишко. Я завжди дивувалася, як же так можна малювати, а потім звикла до їх робіт і навчилася щось у них знаходити».
А от телеведуча Оксана Соколова зробила висновок, що сучасне мистецтво провокує людину на роздуми. «І це найголовніше, — вважає вона, — на таких виставках, як правило, відсотків 90 людей не розуміють, що вони бачать, але сам процес мислення, що виникає — це найголовніше, що може зробити сучасне мистецтво.
Я цікавлюсь мистецтвом, бо я з родини митців, мої батьки — класичні музиканти, — розповідає телеведуча, — коли я дивилася на живописні колекції нашого істеблішменту, то думала, що це дуже добре, що наші публічні люди нарешті стають публічними. Приємно, що вони вкладають гроші в мистецтво і цим показують приклад іншим.
Мене дуже втішила звістка, що Іван Марчук увійшов у список ста геніїв сучасності. Шкода, що лише Марчук, тому що, на жаль, про Україну більше знають завдяки політичним подіям, і менше — завдяки мистецтву. Коли в «ПінчукАртЦентрі» відкрилася виставка і приїхали Херст і Кунс — люди, які є сьогодні визначальними в світовому мистецтві, то роботи, наприклад, Іллі Чічкана поряд із їхніми виглядали цілком пристойно. Тоді пан Кунс сказав фразу, яка мені дуже запам’яталася: мистецтво — це не те, що ви бачите на стінах, а те, що відбувається в вас самих».
ОСОБЛИВА ДУМКА
— Чи має шанси «Арт-Київ» стати другим «Арт-Базелем»?
Іван МАРЧУК, художник:
— Для того, щоб стати другим «Арт-Базелем», тут затісно, занадто мало місця і є певні незручності. У Нью-Йорку подібний мистецький ярмарок робиться щорічно. Щоб обійти його, потрібен тиждень. Там представлений увесь світ. Тут усе камерно — виключно українське мистецтво, хоча і є декілька гостей з-за кордону. Але дуже добре, що цей захід відбувається. Тут можна багато чого побачити, на всі смаки.
— Як ви ставитеся до ультрасучасного мистецтва?
— Ультрасучасне мистецтво може робити майже кожен. Можна поставити стілець, забити в нього цвяха, вилити трохи фарби, поставити на фоні дуже гарної стіни і вже виходить мистецтво. Мене сьогодні запитували, чи не хотів би я займатися такими фокусами. Я відповів, що ні, бо це мистецтво не довговічне. На нього приходять подивитися один раз, а другий раз уже ніхто не приходить. А я роблю довготривале мистецтво, яке перейде у наступні покоління. Хоча у новій експозиції «ПінчукАртЦентру» мені сподобався Херст, у нього дуже гарна концепція. Ну а розвиток сучасного мистецтва у нас в країні услід за всім світом — це нормальний процес.
