Так, напевно, і має бути на парадних постановочних знімках — чи то в ательє, на пляжі, та хоч би й біля пам’ятника Пушкіну. Фотокореспонденти, професіонали, які працюють у газеті, за визначенням позбавлені властивого пляжним або вуличним фотографам розчулення та улесливості. Вони бачать життя таким, яким воно є, і, намагаючись заскочити його зненацька, уміють виокремити з потоку часу його не напудрений, не фальшивий вигляд. А тому з їхніх об’єктивів вилітають, трапляється, і здивовані вигуки, і саркастичні усмішки, і скептичні репліки, і вигуки захоплення, а іноді — й ляпаси.
Час без гриму, без прикрас — так можна сказати про виставку «...І понад вік триває «День», яка буде експонуватися з 15 по 20 вересня в Українському домі в Києві. Боронь Боже, не подумайте, що присвячена вона зображенню «свинцовых мерзостей жизни». Адже життя тим і гарне, що різноманітне. І страждань у ньому, хоч би як переконували нас екзистенціалісти, аж ніяк не менше, ніж добра, ніжності і любові. Просто наш час — сльозавий і нетямущий, відчайдушний і нетривкий, суворий і натхненний, гонористий і продажний — з’являється на фотографіях наших чудових, безвідмовних, мужніх і чесних «більдів», як ласкаво називають фотокорів у редакції, без ретуші. І тут уже вибачайте. Адже слово «об’єктив» не випадково є коренем слова «об’єктивність». Це один із девізів «Дня». І хоч би де був наш фотокореспондент — у парламенті або на світській вечірці, на військовому полігоні або в концертному залі, на стадіоні або в шахті, — він безпомилково відрізняє правду від брехні, брехню від щирості. А знімає кожний по-своєму. Тому що, справді, майстер. П’ять версій України — від Валерія Милосердова, Віктора Марущенка, Леоніда Бакка, Володимира Раснера та Олексія Стасенка — в Українському домі. Приходьте — не пошкодуєте.
№173 11.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
