Звичка не відповідати за свої слова і загороджувати круглими столами глухі кути гострих проблем стають у нас вже недоброю традицією. Жоден iз підписаних за ці півтора року політичних або суспільних меморандумів, за наявності навіть найвисокопоставлених підписів, так і не зміг стати політичним довгожителем. І що високомовніше звучали фрази, які освячували ці документи, то менше була гарантія існування досягнутих компромісів.
Чи спіткає така доля і Універсал національної єдності, багато в чому залежить від того, які справжні цілі переслідували його творці. Можна, звичайно, погодитися з поглядом Раїси Богатирьової про те, що Універсал — це «документ загального бачення розвитку країни і згоди політичних сил щодо стратегії розвитку України». І прислухатися до прохання спікера Олександра Мороза не прив'язувати підписання Універсала до питань створення коаліції. Але не треба забувати про те, що 2 серпня, тобто вже завтра, закінчується термін, коли Президент зобов'язаний подати до Верховної Ради кандидатуру на посаду прем'єра, запропоновану коаліцією. Тому малоймовірно, що круглий стіл з Універсалом був задуманий командою Президента тільки як чергова даремна спроба з'єднати те, що не з'єднується. Швидше за все, їм (столу і Універсалу) уготована та сама роль, яку виконувала, свого часу, ретельно виписана коаліційна угода демократичних сил. Яка фактично була своєрідною інструкцією для майбутнього прем'єра, на пост якого претендувала тоді Юлія Тимошенко. Але якщо прем'єр Тимошенко за всієї своєї економічної незручності була все-таки ідеологічним соратником Президента, то за новим кандидатом Віктором Януковичем стоїть виборець, з яким у глави держави майже немає політичних точок стикання. Аж ніяк не хоче виборець Віктора Федоровича йти слідом за Президентом до НАТО і говорити з ним однією державною мовою. А саме ці питання Універсала виставлені главою держави як принципові. І тому за умов, коли перевибори можуть настати в будь-який момент, Партія регіонів навряд чи піде на значні поступки. У зв'язку з цим Універсал стає для Президента свого роду паличкою-рятівницею — по суті дійсно «універсальним» документом, що дозволяє йому маневрувати в будь-який бік. У разі відмови політичних сил завізувати Універсал, у глави держави з'являється додатковий аргумент для розпуску парламенту. Якщо політики все ж погодяться з пунктами документа (на момент здачі номера довгождане візування ще не відбулося), то і тут Президент залишається у виграші як лідер, що зумів запропонувати ефективний майданчик для політичних переговорів і привести до згоди парламентських опонентів. Наскільки готовий Віктор Ющенко до кожного з цих варіантів, який вихід зможе він запропонувати для задоволення всіх політичних сил, «День» запитав у глави правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира ФЕСЕНКА:
— Я б не став поки що стверджувати, що ситуація зайшла в глухий кут. Це формулювання — скоріше формула залякування, формула таких собі непрямих погроз. На мій погляд, залишається шанс для пошуку компромісу, певний час для цього ще є. Круглий стіл, який могли спостерігати громадяни в прямому ефірі, наблизив сторони до компромісу. Чому ж все зірвалося, коли переговори увійшли в непублічну фазу? Тут є декілька причин. Перша — частина керівництва Партії регіонів визначила для себе неприпустимим підписання Універсалу виключно на умовах Ющенка. Це фактично означало б ідеологічну капітуляцію перед Президентом і втрату політичного обличчя перед своїми виборцями. Як вихід для себе, регіонали можуть виставити жорстку умову: підписати Універсал з певними компромісними формулюваннями в спірних питаннях — НАТО, мовне питання, соборність церкви і т. д. — тільки за умови одночасного висування кандидатури Януковича на посаду прем'єра. Партія регіонів пам'ятає про те, як «Наша Україна» один раз вже їх «кинула», і вони побоюються повторення цієї комбінації, тому вимагають, щоб були виконані їхнi умови.
Універсального виходу з сьогоднішньої кризової ситуації, який би задовольнив і «Нашу Україну», і БЮТ, і Партію регіонів, і Компартію, просто не існує. Немає сенсу шукати такий вихід. Це просто абсолютна політична утопія, або, краще, політичний романтизм. У Ющенка залишилось два дні... Тому тут вибір дуже обмежений — домовлятись з Партією регіонів або йти на розпуск Верховної Ради. Третій варіант — не робити ні того, ні іншого — теж існує. Це, фактично, відтягування того кардинального рішення, яке потрібно приймати зараз. Однак відтягування часу лише послабить позицію Президента, бо так чи інакше якесь рішення має бути оголошене.
