Список обіцянок Юлії Тимошенко, даних нею в перші ж дні прем’єрства, днями поповнився ще одним сумнівним пунктом — не брати участь у президентській гонці. Тимошенко, безумовно, володіє певним талантом підбирати ключі до людських сердець і, головне, голосів громадян. У цій сфері її ні з ким в Україні не можна порівняти. Питання лише в тому, яка в усьому цьому частка політичного лукавства, і чи адекватні обіцянки, що звучать сьогодні, економічним можливостям країни та її бюджету... Щодо цього в багатьох експертів виникають великі сумніви, однак експерти, схоже, не в змозі передбачувати ті несподівані й нестандартні ходи, до яких може вдатися наш суперкреативний прем’єр заради досягнення своєї головної мети, яка до певного часу приховується за ширмою коаліційної солідарності.
Політик явно ліберального, а не соціалістичного гатунку, Тимошенко ще нічого не сказала про грядущі ринкові, причому значною мірою непопулярні в очах більшості населення, реформи. Хоч зрозуміло, що тільки вони здатні по-справжньому підняти економіку. Замість цього вона весь час ініціює тільки ті кроки, які дозволяють їй набирати електоральні очки. Ось і судіть, чи братиме Тимошенко участь у президентських виборах, особливо в тому випадку, якщо її рейтинг, побудований на популістських заявах, як і сьогодні, істотно випереджатиме Президентський...
Прем’єр працює саме на це. Про це свідчать і заяви, зроблені нею під час перебування в Донецьку — починаючи від обіцянки провести фінансовий аудит шахт і до спроб знайти цапа-відбувайла, на якого можна було б списати недавні трагедії у цій сфері.
При цьому аналітики звертають увагу також і на економічні потуги новоствореного уряду. Що в них найпримітніше? Природно, нові обіцянки. Зокрема, йдеться про те, щоб у надзвичайно стислі терміни покінчити з інфляцією, в якій нові міністри докоряють насамперед уряд Януковича. Тепер прем’єр вимушена оголосити їй, інфляції, війну й обіцяє досягнути успіхів протягом півроку. Причиною інфляції Тимошенко називає незабезпечену емісію. Ця заява викликає не просто здивування, але й протести в середовищі грамотних фахівців, які пам’ятають, що Нацбанку ще в 1996 році емісія (тобто видача грошей уряду без відповідного забезпечення) була заборонена. Проте, виступаючи в неділю в Донецьку, Тимошенко повідомила, що Національний банк останні півроку здійснював «колосальну емісію, яка абсолютно не забезпечена товарами». При цьому голова уряду випускає з уваги, що одночасно країна купувала найліквідніший із усіх можливих продукт — вільно конвертовану іноземну валюту — євро, фунти, долари... Зрозуміло, що інженер-економіст у цих питаннях може й плавати, адже в штаті уряду й навколо нього цілком досить грамотних людей, які могли б проконсультувати прем’єра...
Нажаль. Заявляючи про те, що уряд уживе заходів, щоб «цю масу грошей прибрати з ринку», Тимошенко вже зараз починає діяти з точністю до навпаки. За її словами, Кабмін ініціюватиме прийняття закону про диференційовану шкалу зарплат для різних галузей економіки. Причому для шахтарів, представників інших небезпечних професій, як запевняє прем’єр, буде встановлена «інша система зарплат», і мінімальна зарплата «починатиметься зовсім з інших меж», ніж у працівників інших сфер. Хто б сперечався? Праця шахтарів, металургів дійсно повинна бути гідно оплачена. Ось чи тільки в’яжеться обіцяне підвищення зарплат — на самому початку ланцюжка матеріального виробництва — з боротьбою з інфляцією, що перебуває зараз на підйомі? Чи не призведе це до її нового, ще крутішого витка? Тим більше, що, як і в 2005 році, коли Тимошенко вперше прийшла до влади, з інфляційними ініціативами починає виступати «Укрзалізниця», яка вважає необхідним підвищити тарифи на вантажоперевезення до 40%. У результаті можна передбачати подальше підвищення цін на метал, нафтопродукти, будівельні матеріали... Хто там ще на черзі? У зв’язку з новими газовими цінами, очевидно, не уникнути й підвищення житлово-комунальних тарифів...
Кабмін, звичайно, готується до оборони. Зокрема, він планує знизити мито на нафту, що імпортується. Природно, про це заявляє й Тимошенко. Але чи не загнуться в результаті українські нафтопереробні заводи? А крім того, пошук грошей для таких проектів, як повернення загублених громадянами заощаджень у колишньому Ощадбанку СРСР, вимагає великих додаткових бюджетних коштів. І, за даними «Дня», незабаром будуть дуже сильно підняті рентні платежі за видобування нафти й газу. Видобувальники в передбаченні цього просто стогнуть... Можна припустити, що цей захід також працюватиме саме на зростання інфляції, а не на боротьбу з нею.
