Нещодавно генеральний директор Національного космічного агентства України Олександр Зінченко заявив, що прийнято рішення про утворення спільного українсько-російського підприємства для доробки Глобальної навігаційної супутникової системи. Створено його буде на основі харківського Науково-дослідницького інституту радіотехнічних вимірів та московського Російського науково-дослідницького інституту космічного приладобудування. Крім того, планується укладення міждержавної угоди про створення єдиного навігаційно-часового простору Росії та України на основі ГЛОНАСС та інших навігаційних систем.
Після погіршення українсько-російських стосунків будь-яка новина про співпрацю наших держав не може не радувати. Тим більше, коли мова йде про співпрацю у сфері високих технологій. Основою таких навігаційних систем є спеціальні супутники, які рухаються навколо Землі по коловим орбітальним траєкторіям. Вони випромінюють радіосигнали певної частоти, що надходять на антени навігаційних пристроїв користувачів. Координати супутників відомі, відстань же від них до приймача визначається за рахунок часу, що потрібен радіосигналу для подолання відстані від супутника до приймача. Обробивши отриману з трьох супутників інформацію, навігаційний пристрій визначає свою дислокацію в трьохвимірному просторі. Завдяки цьому власник приймача в будь-який момент може визначити своє місцезнаходження. Більше того, в залежності від класу приймача та наявності відповідного програмного забезпечення користувачі космічних навігаційних систем відстежують свій рух на електронних картах тих місцевостей, де вони перебувають. Можуть навіть прокладати маршрути руху на цих картах з урахуванням шляхових знаків, наявності заторів, шукати певні будинки, автозаправки тощо. Поки що працююча система космічної навігації є лише в США. В Європі створюють свою таку систему під назвою «Галілео», працюють над подібними системами в Індії та Китаї.
Історія ж ГЛОНАСС почалася ще в радянські часи. Перший супутник було запущено на орбіту 1982 року. Потім через недостатнє фінансування Росією ця система занепала. Супутники виходили з ладу, а без них про будь-яку точність координат не може бути мови. Тепер же Москва почала відроджувати цю систему. 2009 року на орбіті є 24 навігаційні супутники, планується запуск кількох резервних. Проблемами ГЛОНАСС є відсутність достатньої кількості електронних карт, випуск надійних та недорогих приймальних пристроїв, корекція орбіт супутників, що прямо впливає на визначення їхніх координат та точність вимірів.
2008 року росіяни намагалися домовитися з Європейським космічним агентством про доробку ГЛОНАСС як спільної навігаційної системи. Але європейці відмовилися, вони власними силами створюють свою. Україна ж не відмовилася й допомагатиме. Але чи не шкодуватимемо про це? Потім?
Адже будь-яка космічна навігаційна система є основою для ведення дистанційної війни з використанням високоточної зброї. Наприклад, саме така навігаційна система необхідна для управління керованими бомбами, снарядами та ракетами. Вже не кажучи про те, що з її допомогою ледь не миттєво можна визначити місце дислокації власного бойового підрозділу, відстежувати його рух. Чи, скажімо, всього за кілька секунд точно «прив’язати» до місцевості артилерійську батарею, від чого залежить влучність її вогню. Недарма ж ГЛОНАСС належить російському міністерству оборони!
Така підвищена увага до цієї системи в росіян виникла після війни з Грузією. І зовсім недаремно. Оснащені американським обладнанням грузинські військові переважали росіян у розвідці цілей, точності їхнього ураження. А в росіян траплялися випадки «дружнього вогню», коли обстрілювали свої ж підрозділи через невизначеність позицій, недоліки в управлінні. До речі, деякі російські офіцери в цій війні використовували куплені за власні кошти американські приймачі, призначені для використання цивільними!
Схоже, що Україна в черговий раз допоможе Росії наздогнати американців. Якщо тепер ледь не кожен американський піхотинець в Іраку має такий навігаційний пристрій, то згодом і кожен російський солдат користуватиметься чимось подібним. До речі, за допомогою українського обладнання точність вимірів у навігаційній системі ГЛОНАСС може бути підвищена з десятка метрів до кількох сантиметрів! А може, ще наш «Хартрон» допоможе росіянам довести їхню балістичну ракету «Булава», котру вони ніяк не можуть прийняти на озброєння через недоліки в системі її керування? Чи краще згадати, що «Чингізхан з телеграфом гірший, ніж без нього»?
