Усього 103 народних депутати з 417 зареєстрованих підтримали в середу зміни до закону України про Збройні сили, що зобов’язують фінансувати українську армію на рівні 2% ВВП. І одразу пригадується приказка: якщо не хочеш годувати свою армію, годуватимеш чужу.
За тиждень до нового 2011 року влада, одночасно з адміністративною реформою, анонсувала реорганізацію Збройних сил. Як повідомив їхній головнокомандувач генерал-полковник Григорій Педченко, в проекті Стратегічного оборонного бюлетеня на період до 2025 року передбачено мати тривидову структуру армії — Сухопутні війська, Повітряні сили та Військово-морські сили. «Також у нас будуть нові структури — Сили бойового чергування й Сили спеціальних операцій, які створюватимуться на базі Об’єднаних сил швидкого реагування та спеціальних підрозділів», — цитувала прес-служба Міноборони головнокомандувача. Він також висловив переконання, що завдяки такій фактично новій організаційно-штатній структурі буде можливо зосередити обсяги фінансування на головних напрямках та пріоритетних питаннях.
На день раніше воєначальник розповідав по телебаченню про новий оборонний бюджет-2011. 70% його коштів буде спрямовано на утримання, а 30% — на розвиток Збройних сил. «Міністерство оборони та Генеральний штаб зробили розрахунки фінансових потреб на 2011 рік — 27 млрд. грн. Це той фінансовий ресурс, який потрібен Збройним силам для виконання в повному обсязі поставлених завдань, реалізації заходів для відновлення і модернізації озброєння та військової техніки, вирішення проблемних питань соціального захисту військовослужбовців і початку відновлення недоторканних запасів», — повідомив Головнокомандувач. Пославшись на те, що держава поки не в змозі забезпечити такий рівень фінансування армії, Педченко розповів, що керівництво Міноборони і Генштабу зважено підійшло до розподілу виділених на 2011 рік 13,6 млрд. грн., тобто суми, вдвічі меншої за необхідну. Тому було визначено реальні завдання й пріоритети на короткострокову перспективу. При цьому тризірковий генерал зауважив що «армія мусить мати лише одну функцію: готуватися до захисту Батьківщини», тоді як наповнення спеціального фонду оборонного бюджету за рахунок реалізації надлишкового майна є невластивою для ЗС функцією. При цьому він продемонстрував себе великим оптимістом, висловивши переконання, що за умови продовження ритмічного фінансування навіть у межах нинішніх бюджетних призначень упродовж наступних п’яти років можна буде відновити до 40 бойових літаків.
Якось сумно чути про латання військових дірок у державі, яка є одним із небагатьох у світі виробників авіатехніки. Мабуть, відповідне відчуття виникло й у Верховного головнокомандувача ЗС Президента Віктора Януковича. Наприкінці грудня він вирішив підпорядкувати собі весь військово-промисловий комплекс, створивши своїм указом державне господарське об’єднання «Укроборонпром» і встановивши, що генеральний директор цього концерну призначається за поданням прем’єра й звільняється Президентом. Чого більше в цьому рішенні — недовіри до деяких сміхотворних кадрових рішень прем’єра в цій сфері чи бажання підняти український ОПК на рівень складних завдань, що стоять перед армією країни, — риторичне запитання. Але є ще й проблема, що криється в наведеному вище прислів’ї.
Коментуючи ймовірність впливу створення держконцерну «Укроборонпром» на озвучені 2010 року Україною та Росією плани інтеграції в низці галузей ОПК, відомий експерт оборонної тематики Валентин Бадрак визнав, що «Укроборонпром» за низкою ознак «заточується» під кооперацію з РФ. При цьому він висловив думку про малоймовірність конфлікту інтересів української та російської сторін у цьому питанні, але зазначив: «Якщо підприємства держконцерну не будуть заточені під ринкові умови, вони зможуть співпрацювати лише з РФ, а співпраця із Заходом потрібна теж». Адже, за словами Бадрака, в РФ також вважають, що російські конструкторські бюро втратили технологічні ланцюжки створення деяких видів сучасної авіаційної техніки.
