«Ось, дивіться, ліків мені виписали на 100 гривень, а розмір моєї пенсії — 325 гривень», — продемонстрував рецепт від лікаря воїн-афганець. Учора він разом з іншими пікетував Міністерство праці та соціальної політики. До афганців приєдналися також чорнобильці. Вимога й у тих, й в інших подібна: виконувати чинні закони, заново переглянути ті законодавчі нововедення, які можуть позбавити їх пільг.
Як йдеться у зверненні учасників пікету, «широко відомі акти уряду, прийняті за поданням або за погодженням у міністерстві, що містять норми, які порушують права ветеранів афганської війни та чорнобильців на підвищення й індексацію пенсій, на компенсацію санаторно-курортного лікування, на безплатне забезпечення ліками, зменшення квартирної черги, отримання інвалідами автомобілів, забезпечення їх пальним, отримання протезів, виготовлених за сучасними технологіями». «Нехай міністр хоч би набереться сміливості, вийде та чесно скаже, що державі ми не потрібні», — так заявляли деякі з протестуючих, — «ми втомилися від годування нас «завтраками». Кардинально налаштовані пікетники виступили й зовсім за відставку нового міністра та його заступника.
Як зазначає голова Подільського відділення Спілки воїнів-афганців (СВА) Віктор Максименко, головним, м’яко кажучи, непорозумінням пікетники вважають ідею уряду виключити цю категорію із закону про статус ветеранів війни. 190 гривень — така пенсія інваліда першої групи, який «заробив» цей «діагноз» на афганській війні. 180 — інваліда другої групи. Пенсія в 300—500 гривень виходить завдяки різним доплатам, які раніше надавав цей самий законодавчий «статус». Не варто, напевно, нагадувати, що сума за теперішніх часів і так не найбільша. Як не варто роз’яснювати й те, яким буде розмір соціальних виплат, якщо рядок про учасників бойових дій в Афганістані із закону викреслити. А ось про те, що нині сім’ям загиблих воїнів належить доплата у розмірі 150% мінімальної доплати до пенсії за віком, згадати, думається, варто. Становить, відповідно, ця цифра... близько 30 гривень. За загиблого.
Ордени та медалі афганців нині розглядають як нагороди, отримані в мирний час, а не як бойові. Деякі знаки і поготів не враховують, кажуть ветерани тієї війни. «І ще. Я чудово розумію тих юнаків, які нині, наприклад, поїхали до Іраку. Ситуація в країні така, що доводиться подібним чином заробляти на життя. І в цьому випадку неважливо, що ми йшли на ту війну за наказом або за ідею, а не за гроші», — каже В. Максименко. Проте хоч як би це «чорнушно» прозвучало, за «найменше поранення» іракського легіонера потерпілий отримає, за словами представника СВА, 30 тисяч доларів компенсації. Сім’ї загиблого, за його твердженням, належать близько 100 тисяч. На подібне афганцям ні тоді не доводилося розраховувати, ні тепер.
Але «тоді», зазначає В. Максименко, щонайменше займалися психологічною реабілітацією таких людей. У Дніпропетровську, наприклад, був створений інститут, що займався так званим «афганським синдромом». Нині, за твердженням афганців, в обласних містах закриваються спеціалізовані госпіталі. А бажання чиновників перепідпорядкувати Мінсоцпраці кримський санаторій для ветеранів Афганістану в Сімеїзі (кажуть, що це єдиний заклад для воїнів-афганців) пікетники розглядають як спосіб його поступового «вилучення»...
...Трохи статистики. Сьогодні в Україні проживають 8,6 тисячі інвалідів афганської війни та близько 2,3 тисячі — членів сімей загиблих. Щороку, за твердженням В. Максименка, йдуть із життя близько тисячі афганців. Чому 38 членів парламенту, які мають статус учасників бойових дій (із них приблизно семеро пройшли через Афганістан) не можуть підтримати своїх?
