«У суспільстві існують певні стереотипи щодо дітей-інвалідів.
Зокрема, вважається ніби вони народжуються в сім'ях алкоголіків та наркоманів,
проте наші дослідження довели, що більша частина батьків — люди з вищою
освітою, і одна з головних їхніх проблем — ізольованість, непристосованість
до життя», — сказала кореспондентові «Дня» Олександру ФАНДЄЄВУ керівник
Центру соціальної роботи з дітьми-інвалідами Українського інституту соціальних
досліджень, кандидат педагогічних наук Ірина Іванова.
«Досить часто батьки свідомо обмежують можливості дітей-інвалідів,
— розповіла психолог центру Тетяна Куценко. — Мені довелося працювати з
семирічним хлопчиком, який не вмів говорити. Нині він навчається в допоміжній
школі. Такі діти вирізняються надзвичайною чутливістю, недитячою мудрістю,
глибоким внутрішнім світом та гуманністю».
Ці діти живуть серед нас. Вони хочуть і мають бути повноправними
членами суспільства. А чи хочемо цього ми, так звані здорові, тобто більшою
мірою відповідальні перед ними? Чи можемо задовольнити їхнє цілком справедливе
бажання?
Продовження теми на сторінці "Суспільство"
