Арешти, мітинги, вирування пристрастей. Знову всі об’єднуються проти спільного ворога, ворог теж не ловить гав. Чим усе закінчиться, ніхто не знає, та, здається, і знати не бажає. А тим часом у наше міське життя, в котрому і так вистачає неприємних сюрпризів, входить нова абревіатура: ОСББ.
ОСББ розшифровується як «об’єднання співвласників багатоквартирних будинків». Третина нового Житлового кодексу, котрий викликав серйозну критику, нашими парламентарями так і не почуту, присвячена саме цьому нововведенню.
Виглядає це як прогресивніша, ніж раніше, форма спільної власності. Громаді мешканців будинку передається у власність земля, на якій стоїть будинок, громада сама обиратиме, хто їй надаватиме комунальні послуги — робитиме ремонт, постачатиме електрику, холодну і гарячу воду, доглядатиме прибудинкову територію, робитиме необхідні ремонти тощо. Всі питання вирішуються голосуванням, через кваліфіковану більшість голосів.
Дійсно, добре виглядає. Але в нас же часто виходить, що найкращі закони не просто лишаються на папері, а ще й починають працювати проти тих, на користь кого вони начебто приймалися.
Громада стає власником. А нумо згадаймо, яке у нашій країні ставлення до власника — будь-якого власника, якщо він, звичайно, не розжирілий і знахабнілий від безкарності олігарх? Правильно: якщо ваш бізнес чи власність сподобаються якомусь близькому до влади діячеві, то можна буде з ними сміливо попрощатися — бо раптом з’ясується, що ви порушуєте таку кількість наших прекрасних законів, що скажіть «спасибі», що вас не засадили у в’язницю років на 10.
Уже зараз люди скаржаться, що ОСББ створюються без їхнього відома. Уже зараз є випадки, коли новоутвореним об’єднанням просто нав’язуються незрозумілі, але доволі дорогі фірми, що надають комунальне забезпечення. Адже про корумпованість сфери комунальних послуг просто легенди ходять; а коли її спробують вивести на ринок, може виявитися, що всі спеціалізовані фірми та компанії монополізовані нечистими на руку ділками. А тим часом на ОСББ згідно із законом незабаром переходитимуть усі в обов’язковому порядку.
Наприклад, у моєму будинку №34, що на Оболонському проспекті, тече дах. Кожної сильної зливи квартири на 9-му поверсі заливає, і чим далі, то гірше, і нема на те ради. Писали в усі інстанції, голова райдержадміністрації урочисто пообіцяв взяти справу під контроль, але віз і нині там. Це вже не кажучи про тріщину, що проходить крізь весь під’їзд, про замизганий ліфт, що час від часу ламається, про те, що взимку в під’їзді холодно, як у могилі, через благенькі вікна.
І я не впевнений, що всі побутові болячки загояться після того, як настане у нас нова комунальна ера.
Бо нове у нас — вічно живе старе.
