Уже протягом кількох тижнів топ-темами в Україні лишаються політична та економічна криза, а з початком нового року до неї додалася ще одна — газовий конфлікт із Росією. Експерти побоюються, що така ситуація тільки посилить рівень недовіри наших громадян до влади, який зашкалює вже сьогодні. За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного наприкінці грудня Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс», 84% українців вважає, що Україна рухається у хибному напрямі. Як запевняють соціологи, це означає, що люди повністю втратили довіру до політиків і оцінюють нинішню ситуацію як критичну та напружену. Детальніше про думки українців щодо політичної ситуації в країні і про те, як боротися із національним розчаруванням, «Дню» розповіла директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина БЕКЕШКІНА.
— Пані Ірино, як нині населення оцінює політичну ситуацію в Україні?
— За час проведення соціологічних замірів, принаймні з 2000 року, ще ніколи відсоток громадян, які вважають, що Україна рухається хибним шляхом, не сягав 84% — у правильності шляху переконані лише 4%. Результати цього дослідження найгірші, ніж будь-коли. Не кажу, що ми вже сягнули дна, це опитування проводилося ще до газової кризи, тому, можливо, що наступні результати будуть ще гіршими. Звичайно, це частково наслідки економічної кризи. Але ще у вересні, коли в Україні про неї не говорили, про неправильний напрям вказували 74% респондентів. Ніколи ще українці (майже половина населення) не визначали нинішню ситуацію як критичну та вибухову. Якщо до цього додати ще 44% тих, які визначають її як напружену, це значить, що напруження в суспільстві надзвичайно високе. Ще ніколи українці не оцінювали діяльність Верховної Ради настільки негативно — 83,5%, а позитивно — тільки 7%. Різко спали рейтинги довіри до усіх політиків, у першу чергу до Президента. Я шукала дані щодо рейтингів Леоніда Кучми і знайшла інформацію, коли баланс довіри-недовіри становив мінус 67, тобто коли недовіра переважала над довірою. Нині Ющенко має теж показник 67 в мінусі. Повністю йому довіряє лише 2%.
— А що думають українці про стан демократії в державі?
— З одного боку, ніколи ще незадоволеність тим, як працює демократія в Україні, не була такою низькою, а з іншого боку — люди ще не зовсім зневірилися у ній. Усе-таки переважає точка зору, що Україні потрібна демократія як форма державного устрою. Але якщо порівнювати з минулим роком, то на кілька відсотків підтримка демократії як типу політичного режиму зменшилася — від 45 до 38%. Кількість тих, хто вважає, що за певних обставин авторитарний режим може бути кращим, зросла з 21 до 24%. Так само збільшилася кількість тих, для кого немає значення, який режим панує в країні — з 17 до 19%. Вибираючи між цінностями свободи та добробуту, думки поділилися майже порівну: третина готова в обмін на власний добробут поступитися державі частиною своїх прав та громадянських свобод, третина, навпаки, заради дотримання свобод та громадянських прав готова терпіти певні матеріальні труднощі, а ще третина вибору зробити не змогла.
Порівнюючи з тим, що було два роки тому, то тоді цінності свободи важили набагато більше. Це свідчить про певні відкати населення в демократичній свідомості.
— Чи вірять наші громадяни в ефективність нових виборів?
— Люди, з одного боку, низько оцінюють діяльність Верховної Ради, а з іншого — не хочуть дострокових виборів і значна частина населення не хоче на них іти. Такого взагалі в Україні ніколи не було. А не хочуть іти на вибори тому, що вважають: вони нічого не змінять. І кожен четвертий українець думає, що вибори можуть змінити ситуацію на гірше. Та якби дострокові вибори президента відбувалися наприкінці грудня 2008 року, до другого туру вийшли б Віктор Янукович (22,3% респондентів) та Юлія Тимошенко (13,9%). Чинний Президент набрав би понад 2%, Арсеній Яценюк — 7,9%, Володимир Литвин — 4,1%, Петро Симоненко — 3,6% тощо. Більшість населення (76%) певна, що президента мають обирати громадяни на загальнонаціональних виборах, а 10% опитаних вважають, що посада президента взагалі не потрібна і її треба скасувати. Зважаючи на нинішню ситуацію, коли Україна опинилася ще й у руслі газового конфлікту, настрої населення будуть змінюватися у тому ж негативному напрямі. Навіть невідомо, чи лишиться 4% тих, хто вважає, що Україна все-таки рухається вірним шляхом. Ще більше впадуть рейтинги усіх політиків, особливо тих, хто при владі, а люди захочуть менше свободи та демократії.
— Яким би ви назвали фініш політичного сезону?
— Розчарування — звучить слабо. Це більше зневіра людей, навіть банкрутство української політики. Наприкінці минулого року 86% респондентів були впевнені, що зробили правильний вибір на виборах, нині таких тільки 53%. Якщо раніше, запитуючи громадян, за кого голосували і за кого будете голосувати, своє розчарування люди виражали через відповідь «важко сказати», тобто вони не переходили на бік іншої політичної сили, за винятком БЮТу та «Нашої України», нині вже є виразніші переходи. Ті, хто розчарувався у політиках, готові віддати голоси іншим. Так, запитуючи людей, за кого б ви проголосували, якби вибори відбувалися у грудні, ми додали до переліку партій блок Яценюка. Він набрав 5,1% (до речі, трьохвідсотковий бар’єр здолали б ще п’ять політичних сил: Партія регіонів — 31,5%, БЮТ — 17,3%, Комуністична партія — 7,2%, блок Литвина — 4,4% і «Наша Україна» — 3,6%). Це відбулося за рахунок колишніх виборців БЮТ та НУ. Тобто в Україні є простір для нових політичних сил. Цілком можливо, що нині виникнуть нові політичні об’єднання. Якщо вони будуть створюватися на нових засадах, представляти певну програму, залучати авторитетних людей до своїх лав, то цілком можливо, що до наступних виборів зростуть нові політичні сили, яким українці повірять.
— Коли ж українці побачать світло у кінці тунелю?
— Для початку громадськість має стати активнішою, бо останнім часом вона затихла і мовчить. У ситуації дуже обмежених ресурсів треба встановити громадський контроль за витратами, бо коли у родині вистачає коштів, то можна їх і тринькати, а коли навпаки — то кожна копійка має на рахунку, так само і в державі. А ще нинішній час вимагає перебудови діяльності засобів масової інформації. Якщо подивитися новини на телебаченні, то нині там один гламур-гламур-гламур. Частково це викликано святами, але вони вже минають і люди чекають серйозної та аналітичної інформації. Якщо аналітики не пояснюють людям, що відбувається і що їм робити, то принаймні журналісти повинні шукати ці відповіді для людей. Говорячи про те, як змінюватимуться настрої українців найближчим часом, слід врахувати, що цей процес не є об’єктивним, бо будь-яка криза може призвести до позитивних результатів, а може просто підвести до краю прірви. Все залежить від того, наскільки розумно будуть себе вести політики, наскільки вони покажуть, що є світло в кінці тунелю, бо нині його люди не бачать.
