Президент Росії Дмитро Медведєв у своєму відеоблозі, крім обвинувачення України в підриві економічних зв’язків двох країн, зокрема, сказав, що «за визнанням самих українських політиків, їхній (російсько-українських відносин) рівень безпрецедентно низький, з цим важко не погодитися. Напруженість у відносинах Росії й України дійсно зашкалює». Російський лідер вирішив поки не надсилати нового посла РФ Михайла Зурабова до Києва.
Чи слід чекати деяких подібних дій з боку Москви щодо Мінська, й взагалі, які уроки з медведєвського послання треба взяти білоруській владі й усьому білоруському співтовариству?
СУБСИДІЇ БІЛОРУСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ МОЖУТЬ ЛИШЕ ЗРОСТИ
Відомий політолог Валерій Карбалевич переконаний, що в суто прагматичному значенні нинішнє загострення російсько-українських відносин на руку Білорусі: «Уже давно помічено: чим гірше відносини між Росією й Україною, тим більше перша готова товаришувати з Білоруссю. І не просто товаришувати, а йти на якісь серйозні поступки в дуже важливих питаннях. Кремль чудово розуміє, що одночасний конфлікт з двома транзитними державами може мати непередбачувані наслідки. Окрім того, Росія втрачає свій вплив на всьому пострадянському просторі й у Східній Європі. Там дедалі більше посилюють свої позиції Сполучені Штати Америки та Європейський Союз. І це не може не непокоїти російську владу.
Хочу нагадати, що відразу після помаранчевої революції в Україні тодішній російський лідер Володимир Путін практично заявив, що ціна на газ для Білорусі на наступний рік не змінюватиметься. Хоча до цього він робив протилежні заяви — про наближення до ринкових цін у відносинах з Білоруссю і т.д. Якщо питання вступу України до НАТО набуде конкретних контурів, то, на мою думку, субсидії Росією білоруської економіки тільки посиляться».
Оцінюючи перспективу написання подібних звернень на адресу білоруського президента з боку Дмитра Медведєва, Валерій Карбалевич сказав, що щось подібне в новітній білоруській історії вже було: «Той-таки Путін писав відкритого листа Олександрові Лукашенку про те, що останній, мовляв, не виконує певних союзних зобов’язань і т.д. Але це було таким собі тимчасовим емоційним поривом. До того ж, слід чітко розуміти, що у свідомості російського істеблішменту Віктор Ющенко — зіграна карта, якій залишилося бути в «колоді» декілька місяців, а Олександр Лукашенко залишається ще мінімум на 7 років (2011 року в Білорусі мають відбутися чергові президентські вибори. — А.К.). Тому дуже сваритися з ним росіяни, напевне, не захочуть».
ЦЕ НАТЯК І ДЛЯ ОЛЕКСАНДРА ЛУКАШЕНКА
Іншої точки зору дотримується експерт Валерій Македонович: «Гадаю, що медведєвське звернення до українського лідера, та ще й у таких жорстких тонах слід розглядати як непрозорий натяк і для нашого лідера. Адже ми вже пройшли «газову», «м’ясну», «молочну» війни. На черзі війна цукрова й, напевно, машинобудівна. Білоруські товари все важче пробивають собі шлях на російський ринок. Причому часто це робиться з надуманих причин. Власне, росіяни це не надто й приховують, натякаючи на недружні дії свого «найближчого союзника», що виражаються у вступі Білорусі до програми «Східне партнерство», зустрічі з керівництвом ЄС і т.д.
Дуже доречним буде пригадати й позицію теперішнього посла Росії в Білорусі Олександра Сурикова на тлі ненаправлення нового посла РФ в Київ. Часто Суриков виступає з вельми жорсткими й недвозначними натяками-покваплюваннями Білорусі в потрібному для Кремля напрямку. Це стосується й можливого визнання офіційним Мінськом Південної Осетії й Абхазії, й інших важливих політичних і економічних питань. Безумовно, у Росії по суті не залишилося поруч практично жодного близького союзника. Тим паче Білорусь фактично охороняє західні рубежі Росії своєю системою протиповітряної оборони. Але надто багато останнім часом виникає різних недомовок і конфліктів між Мінськом і Москвою. І більше ніж ймовірно, що з плином часу їхня кількість тільки зростатиме».
МОЖЕ, ВАРТО ПЕРЕЙТИ НА ЕСЕМЕСКИ?
Сергій Мусієнко, керівник Аналітичного центру ЕсооМ, на думку деяких аналітиків, досить близького до білоруської влади, вважає, що своїм посланням Віктору Ющенку Дмитро Медведєв зробив ведмежу послугу тому, кого Кремль вважає своїм кандидатом у президенти на майбутніх українських виборах, і що зовнішню політику Росії дедалі важче прораховувати й оцінювати: «Сама форма звернення Медведєва до українського Президента — через відеоблог — викликає багато запитань. Адже цього немає в дипломатичній практиці жодної країни світу! Я з цього приводу навіть розмовляв з одним заслуженим дипломатом, дуже досвідченим знавцем диппротоколу, то він у шоці від цього кроку Медведєва. Може, наступним кроком вищої російської влади в освоєнні IT-формату міждержавних відносин стануть есемески? По суті, створено юридичний прецедент — глава держави дає команду не надсилати нового посла до незалежної країни через... відеозвернення. Адже є Міністерство закордонних справ, адміністрація Президента і т.д.
Якщо ж говорити по суті медведєвського звернення до українського лідера, то тут виникає також дуже багато питань. Так, не дуже добре, що Україна постачала зброю абхазам і осетинам, але це робили й ізраїльтяни, й американці. Чому тоді у російської влади з ними не виникає стількох конфліктів? Зрештою, в Південній Осетії воювала зброя й радянського зразка. Випліскувати свої вигадані й невигадані образи таким чином, мені здається, не зовсім правильним і далекоглядним. Та й ні для кого не є таємницею, що подібним різким відеозверненням Москва вважає доцільним втручатися в майбутню виборчу кампанію в Україні. Але тим самим Медведєв робить ведмедячу послугу кандидату в президенти, можливо, близькому до Кремля. Взагалі, стратегічна зовнішня політика Російської Федерації останнім часом дуже важко прораховується й здатна викликати серйозні наслідки, зокрема й для неї самої».
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
Під час нещодавнього відвідування Несвізького району Мінської області Олександр Лукашенко заявив буквально таке: «Білорусь підходитиме до питання підписання угоди про створення Колективних сил оперативного реагування (КСОР) у рамках ОДКБ з погляду вигідності цього кроку для країни. Що стосується підписання документів, ми обов’язково підпишемо, якщо це буде вигідно. Це наше право».
