Коли плоди політичної реформи ще не дозріли й немає її цілісної картини, в очі впадають окремі деталі та виникають деякі запитання. Більшість з них стосується можливої зміни форми виборів президента.
Так вже виходить, що, порівнюючи доволі часто нашу країну з Францією, політики розчарувалися в прямих виборах президента, до яких перейшла Франція у відносно недалекому минулому. Прямі вибори керівника держави вважаються демократичнішою формою, ніж непрямі. Проте завжди можна знайти інший еталон для порівнянь.
Хто обиратиме президента України під склепінням Верховної Ради? «Палата кумів і сватів», сформована з депутатів, об’єднаних родинними зв’язками з першими номерами передвиборних списків партій? А хіба в тих списках вже не буде бізнесменів-політиків від промислово-фінансових груп та кланів? Наївно сподіватися, що перші ж парламентські вибори на пропорційній основі спричинять відокремлення бізнесу від влади. Вони в нас схожі на сіамських близнюків. Якщо під час боротьби за комітети у Верховній Раді не вщухали розмови про торги, можна уявити, які прагматичні пристрасті вируватимуть навколо обрання президента. Образно кажучи, спікер стукатиме по столу, оголошуючи: «Президент країни — раз...» (Ціни не смішні). «Президент країни — два...» (Хто більше?) «Президент країни — три. Проданий!» А якщо «аукціон» очолить комуніст, він грюкатиме по трибуні запозиченою у статуї робітника (автор — Мухіна) кувалдою, і тоді в парламенті відбудеться обвал цін на Главу Держави. Хоча, за звичаєм, «уболівальники» витрачають набагато більше енергії під час президентських перегонів, тому на парламентській процедурі виборів вони значно заощадять. Прем’єр-міністр В.Янукович під час перебування в Харкові взяв під сумнів доцільність витрат великих державних коштів на всенародні вибори президента. Пригадується, що колись Л.І.Брежнєв висунув гасло: «Економіка має бути економною». Мабуть, його відлуння повертається до нас у вигляді заощадженого такою економікою Президента країни. Питання лише в тому, наскільки економною має бути демократія, щоб не стати жертвою ситуації, коли скупий платить двічі, й наскільки якісним продуктом математичних розрахунків у Верховній Раді може стати заощаджений нею президент.
Навряд чи ідея непрямих виборів голови держави Верховною Радою заволоділа масами. Під час обговорення проекту політреформи така пропозиція не займала вищих сходинок всенародного рейтингу. Натомість вона захопила виразників інтересів народних мас, але при цьому далеко не всіх. Не тих, хто вирішує питання персоніфікації країни в окремо взятому образі політичного діяча. Назва Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!» нагадує: «За Родину! За Сталина!» Між тим і всенародне обрання керівника держави ще не надає виборцям страхового полісу від приходу до влади диктатора або авторитарного правителя. Дуже тонка субстанція — демократія функціонує лише у комплексі всіх її складових.
Визрівання нашої політичної реформи нагадує процес створення кокона з неоднорідних матеріалів, і важко передбачити, що врешті-решт з нього вийде, виповзе або вилетить.
