Україна - Хорватія - 1:1 (1:1)
Національні збірні. "Плей-офф" відбору в Європі на ЧС-98. Повторний матч.
Київ. НСК "Олімпійський". 15 листопада. 75000 глядачів
Україна - Хорватія - 1:1 (1:1)
Національні збірні. "Плей-офф" відбору в Європі на ЧС-98. Повторний матч.
Київ. НСК "Олімпійський". 15 листопада. 75000 глядачів
Голи: Андрій Шевченко (4) - Ален Бокшич (28).
Судді: Руне Педерсен, Туре Оланд, Ерік Рестад (усі - Норвегія). "Оbservador": Фьолькер Ротт (Німеччина). Делегат ФІФА: Жерар Уйє (Франція).
На суботній ранок у послужному списку нашої національної збірної було по 16 перемог і поразок у зустрічах різного рангу (при дев'яти нічиїх). Десята - нічого не принесла, крім розчарування. Правда, й зробити формальний "перекіс" у бік виграшів - цього виявилося б замало. Вимагався повнокровний реванш за поразку (0:2) у виїзному поєдинку 29 жовтня. І зрештою, реальне українсько-хорватське суперництво тривало 117 з половиною хвилин. Після чудернацького рикошету від ноги захисника господарів потрібно було "намалювати" та табло 4:1 або 5:2. Пам'ятаючи про загребські півтори години, таку перспективу припускав би лише гуморист.
Спогади про післязавтра
...Тим часом були цього вечора на трибунах "Олімпійського" люди, котрі охоче запросили б українських футболістів до себе на Mondiale'98. Крім комісара матчу (до речі, Жерар Уйє - технічний директор Федерації футболу Франції), це й відомий експерт футбольної рубрики газети "Екіп" Дідьє Брон. Невеличкий ексклюзив для "Дня" забезпечив наш колега в спортивній журналістиці, а нині представник Rubok E. T. Ltd в Україні Овдій Піналов.
- Мсьє Брон, яке враження справила на вас збірна України?
- Насамперед, це команда завтрашнього дня, а побачене сьогодні вже нагадало закономірність інтересу у Франції до таких минулих матчів, як "Бордо" - "Дніпро" або "ПСЖ" - "Динамо". Гадаю, французькій збірній корисно було б перевірити себе на такому спаринг-партнерові, як Україна.
...Погляд у майбутнє - річ необхідна. Проте не забуваймо, що наступна оказія на Кубок світу може реалізуватися аж у кваліфікації 2001 року. У принципі, Сергій Ребров, Віталій Косовський, Дмитро Михайленко, Олександр Коваль, й тим паче Владислав Ващук, Олександр Шовковський, Юрій Дмитрулін, Андрій Шевченко, Геннадій Зубов ще не розміняють тоді четвертого десятку. І все ж, тут існує два суттєвих "але".
Нинішні розвіяні бажання - уже "другий прецедент" у біографії цього футбольного призову. Двома сезонами раніше вони не дотягнули до путівки на Олімпіаду-96, коли грали за молодіжну збірну. З іншого боку, запас пального на третій виток цієї "довгої дороги в дюнах" залежатиме й від того, який відсоток цієї генерації збережеться в рідній вітчизні. Буквально один приклад із хорватського берега. Виникли певні проблеми в "Порто" у Дарко Буторовича, й Мирослав Блажевич (шеф збірної) обійшовся без цієї, здавалося б, стовпової постаті. Зате надав перевагу Данієлю Шаричу із загребської "Кроації", котрий, наче блукаючий демон, переорював важливі для збірної України ділянки "спірних територій".
Ким багаті...
Серед тих 13-ти, хто вийшов того дня на поле в синьо-жовтій формі, одинадцять - регулярно грають цієї осені в Лізі чемпіонів. У лавах гостей такий футболіст був один - голкіпер турецького "Бешикташа" Мар'ян Мрмич. Хоча, звичайно, варто враховувати двох володарів Кубка чемпіонів минулих літ - Алена Бокшича (марсельский "Олімпік", 1993 рік) та Звонимира Бобана (італійський "Мілан", 1994 рік). Та ми - про інше. Хорватські гравці цілком могли зосередитися на справах своєї збірної, оскільки жоден з них, представляючи дуже різні клуби, не бився, починаючи з липня, "на розрив" (про навантаження динамівців Києва знає будь-який першокласник).
На післяматчевій прес-конференції Йожеф Сабо недаремно відзначив: "Я просто знімаю капелюха перед киянами, які на такому рівні б'ються на кілька фронтів. На важкому полі легше руйнувати, ніж створювати. І ми повинні були пресингувати весь час, не даючи хорватам можливості вільно володіти м'ячем. А при 2:0 на нашу користь тактику було б змінено. Гравці були до цього готові. Та вони і так продемонстрували непоганий футбол".
Феміда і фортуна
- Такого страху, який я відчув після другого забитого українцями м'яча, не відав за всі тридцять років своєї тренерської кар'єри, - сказав Мирослав Блажевич. - Одразу згадав жеребкування в Цюріху. Тоді, дізнавшись, якого суперника нам приготувала доля, я занервував. На щастя, усе минулося. Залишилися 0:1, проти яких іще можна було триматися.
Йожеф Сабо був більш конкретним: "Так, за великим рахунком, загальну долю двобою було вирішено в Загребі. Щодо м'яча, забитого Косовським на восьмій хвилині, то гол найчистіший! Вважаю, це була суддівська помилка, яка вплинула на результат гри. До речі, норвезькі арбітри мені не змогли пояснити, чому взяття воріт не було зараховано. Проте залишимо це на їхній совісті".
Ми поцікавилися точкою зору кількох українських компетентних рефері. Проте, вони не були одностайні, припускаючи можливість переходу так званого пасивного офсайду в активний. Причому, не лише у випадку, коли хорватський воротар парирував удар Шевченка, а й коли сам Шевченко підправив м'яча в сітку після діалогу Калитвинцев - Мрмич чотирма хвилинами раніше. Тоді, як відомо, лайнсмен Ерік Рестад не підняв прапорця. Втім, усе це говорилося тому, що на такого авторитетного арбітра, як Руне Педерсен, був дуже конкретний і не крамольний розрахунок: нехай би нам не допомагав, аби не заважав.
Півзахисник Валерій Кривенцов був, по суті, останній, кому цього вечора надавався шанс змінити рахунок. Та, як потім зізнався сам донеччанин, перед ударом нога ковзнула по газону і як слід не влучила по м'ячу. Сказав капітан "Шахтаря", що й загалом у цій зустрічі нашій збірній сильно не пощастило, але хлопці відіграли на совість.
Генеральний секретар Хорватської футбольної спілки Йосип Чоп (уважні читачі "Дня" мають пам'ятати його за нашою публікацією 17 жовтня) зізнався, що за його кар'єру гравця не було такого вдачливого для нападаючого (в даному випадку - Бокшича) відскоку м'яча від "не свого" опікуна, який би виявився голом істини. Додавши, що хорвати переконували себе, мовляв, "плюс два" - це та сама домашня різниця, яка їм потрібна. І що Бог не став спростовувати цю думку.
А віце-президент Федерації футболу України Анатолій Біденко, поздоровивши гостей з путівкою до Франції, зауважив, що впродовж групового турніру українській команді удача сприяла не раз, тож гріх нарікати, що відвернулася вона саме 15 листопада, коли боротьба починалася аж ніяк не при 0:0. Життя триває. Необхідно намітити план подальшої підготовки національної команди, визначити коло кандидатів, шукати за кордоном контакти для організації товариських матчів з іменитими. Адже відбір на чемпіонат Європи 2000 року не за горами...
...Плюс Італія, Югославія, Бельгія
У жодному з дуетів "плей-офф" не трапилося рівноваги очок, не вступало в силу правило "виїзних" м'ячів. А завершилися повторні матчі так: Югославія - Угорщина - 5:0 (голи: Саво Мілошевич, 17, Предраг Міятович, 44, 45 - з пенальті, 71, 88); Бельгія - Ірландія - 2:1 (голи: Луїс Олівейра, 25, Люк Ніліс, 67 - Рей Хафтон, 53); Італія - Росія - 1:0 (П'єрлуїджі Казірагі, 60). На матчі в Неаполі зібралося 76500 глядачів.
Україна - Хорватія - 1:1 (1:1)
Національні збірні. "Плей-офф" відбору в Європі на ЧС-98. Повторний матч.
Київ. НСК "Олімпійський". 15 листопада. 75000 глядачів
Голи: Андрій Шевченко (4) - Ален Бокшич (28).
Судді: Руне Педерсен, Туре Оланд, Ерік Рестад (усі - Норвегія). "Оbservador": Фьолькер Ротт (Німеччина). Делегат ФІФА: Жерар Уйє (Франція).
На суботній ранок у послужному списку нашої національної збірної було по 16 перемог і поразок у зустрічах різного рангу (при дев'яти нічиїх). Десята - нічого не принесла, крім розчарування. Правда, й зробити формальний "перекіс" у бік виграшів - цього виявилося б замало. Вимагався повнокровний реванш за поразку (0:2) у виїзному поєдинку 29 жовтня. І зрештою, реальне українсько-хорватське суперництво тривало 117 з половиною хвилин. Після чудернацького рикошету від ноги захисника господарів потрібно було "намалювати" та табло 4:1 або 5:2. Пам'ятаючи про загребські півтори години, таку перспективу припускав би лише гуморист.
Спогади про післязавтра
...Тим часом були цього вечора на трибунах "Олімпійського" люди, котрі охоче запросили б українських футболістів до себе на Mondiale'98. Крім комісара матчу (до речі, Жерар Уйє - технічний директор Федерації футболу Франції), це й відомий експерт футбольної рубрики газети "Екіп" Дідьє Брон. Невеличкий ексклюзив для "Дня" забезпечив наш колега в спортивній журналістиці, а нині представник Rubok E. T. Ltd в Україні Овдій Піналов.
- Мсьє Брон, яке враження справила на вас збірна України?
- Насамперед, це команда завтрашнього дня, а побачене сьогодні вже нагадало закономірність інтересу у Франції до таких минулих матчів, як "Бордо" - "Дніпро" або "ПСЖ" - "Динамо". Гадаю, французькій збірній корисно було б перевірити себе на такому спаринг-партнерові, як Україна.
...Погляд у майбутнє - річ необхідна. Проте не забуваймо, що наступна оказія на Кубок світу може реалізуватися аж у кваліфікації 2001 року. У принципі, Сергій Ребров, Віталій Косовський, Дмитро Михайленко, Олександр Коваль, й тим паче Владислав Ващук, Олександр Шовковський, Юрій Дмитрулін, Андрій Шевченко, Геннадій Зубов ще не розміняють тоді четвертого десятку. І все ж, тут існує два суттєвих "але".
Нинішні розвіяні бажання - уже "другий прецедент" у біографії цього футбольного призову. Двома сезонами раніше вони не дотягнули до путівки на Олімпіаду-96, коли грали за молодіжну збірну. З іншого боку, запас пального на третій виток цієї "довгої дороги в дюнах" залежатиме й від того, який відсоток цієї генерації збережеться в рідній вітчизні. Буквально один приклад із хорватського берега. Виникли певні проблеми в "Порто" у Дарко Буторовича, й Мирослав Блажевич (шеф збірної) обійшовся без цієї, здавалося б, стовпової постаті. Зате надав перевагу Данієлю Шаричу із загребської "Кроації", котрий, наче блукаючий демон, переорював важливі для збірної України ділянки "спірних територій".
Ким багаті...
Серед тих 13-ти, хто вийшов того дня на поле в синьо-жовтій формі, одинадцять - регулярно грають цієї осені в Лізі чемпіонів. У лавах гостей такий футболіст був один - голкіпер турецького "Бешикташа" Мар'ян Мрмич. Хоча, звичайно, варто враховувати двох володарів Кубка чемпіонів минулих літ - Алена Бокшича (марсельский "Олімпік", 1993 рік) та Звонимира Бобана (італійський "Мілан", 1994 рік). Та ми - про інше. Хорватські гравці цілком могли зосередитися на справах своєї збірної, оскільки жоден з них, представляючи дуже різні клуби, не бився, починаючи з липня, "на розрив" (про навантаження динамівців Києва знає будь-який першокласник).
На післяматчевій прес-конференції Йожеф Сабо недаремно відзначив: "Я просто знімаю капелюха перед киянами, які на такому рівні б'ються на кілька фронтів. На важкому полі легше руйнувати, ніж створювати. І ми повинні були пресингувати весь час, не даючи хорватам можливості вільно володіти м'ячем. А при 2:0 на нашу користь тактику було б змінено. Гравці були до цього готові. Та вони і так продемонстрували непоганий футбол".
Феміда і фортуна
- Такого страху, який я відчув після другого забитого українцями м'яча, не відав за всі тридцять років своєї тренерської кар'єри, - сказав Мирослав Блажевич. - Одразу згадав жеребкування в Цюріху. Тоді, дізнавшись, якого суперника нам приготувала доля, я занервував. На щастя, усе минулося. Залишилися 0:1, проти яких іще можна було триматися.
Йожеф Сабо був більш конкретним: "Так, за великим рахунком, загальну долю двобою було вирішено в Загребі. Щодо м'яча, забитого Косовським на восьмій хвилині, то гол найчистіший! Вважаю, це була суддівська помилка, яка вплинула на результат гри. До речі, норвезькі арбітри мені не змогли пояснити, чому взяття воріт не було зараховано. Проте залишимо це на їхній совісті".
Ми поцікавилися точкою зору кількох українських компетентних рефері. Проте, вони не були одностайні, припускаючи можливість переходу так званого пасивного офсайду в активний. Причому, не лише у випадку, коли хорватський воротар парирував удар Шевченка, а й коли сам Шевченко підправив м'яча в сітку після діалогу Калитвинцев - Мрмич чотирма хвилинами раніше. Тоді, як відомо, лайнсмен Ерік Рестад не підняв прапорця. Втім, усе це говорилося тому, що на такого авторитетного арбітра, як Руне Педерсен, був дуже конкретний і не крамольний розрахунок: нехай би нам не допомагав, аби не заважав.
Півзахисник Валерій Кривенцов був, по суті, останній, кому цього вечора надавався шанс змінити рахунок. Та, як потім зізнався сам донеччанин, перед ударом нога ковзнула по газону і як слід не влучила по м'ячу. Сказав капітан "Шахтаря", що й загалом у цій зустрічі нашій збірній сильно не пощастило, але хлопці відіграли на совість.
Генеральний секретар Хорватської футбольної спілки Йосип Чоп (уважні читачі "Дня" мають пам'ятати його за нашою публікацією 17 жовтня) зізнався, що за його кар'єру гравця не було такого вдачливого для нападаючого (в даному випадку - Бокшича) відскоку м'яча від "не свого" опікуна, який би виявився голом істини. Додавши, що хорвати переконували себе, мовляв, "плюс два" - це та сама домашня різниця, яка їм потрібна. І що Бог не став спростовувати цю думку.
А віце-президент Федерації футболу України Анатолій Біденко, поздоровивши гостей з путівкою до Франції, зауважив, що впродовж групового турніру українській команді удача сприяла не раз, тож гріх нарікати, що відвернулася вона саме 15 листопада, коли боротьба починалася аж ніяк не при 0:0. Життя триває. Необхідно намітити план подальшої підготовки національної команди, визначити коло кандидатів, шукати за кордоном контакти для організації товариських матчів з іменитими. Адже відбір на чемпіонат Європи 2000 року не за горами...
...Плюс Італія, Югославія, Бельгія
У жодному з дуетів "плей-офф" не трапилося рівноваги очок, не вступало в силу правило "виїзних" м'ячів. А завершилися повторні матчі так: Югославія - Угорщина - 5:0 (голи: Саво Мілошевич, 17, Предраг Міятович, 44, 45 - з пенальті, 71, 88); Бельгія - Ірландія - 2:1 (голи: Луїс Олівейра, 25, Люк Ніліс, 67 - Рей Хафтон, 53); Італія - Росія - 1:0 (П'єрлуїджі Казірагі, 60). На матчі в Неаполі зібралося 76500 глядачів.
Умовні скороченні: О - кількість очок, набраних у матчах чільних четвірок у відбірних групах (з 18 можливих); М - різниця м'ячів у тих матчах; С/Р - сумарний рахунок у парах "плей-офф", Ф-98 - збірні, що пробилися на чемпіонат світу до Франції.
