Сьогодні в парламенті йде позапланова дискусія керівників комітетів, депутатських фракцій і груп, а також представників уряду. Тема: ситуація в агропромисловому комплексі, що викликала стрімке зростання цін на продовольчі товари першої необхідності.
Синдром дефіциту, закладений у свідомість мешканців українських міст за радянських часів, мабуть, став ще й елементом нашої ментальності. Одні лише розмови про можливий неврожай, який, утім, повністю покриває продовольчі потреби країни, викликали шалений ажіотаж, що за кілька днів відчутно зменшив запаси борошна, круп, макаронів, цукру у роздрібній торгівлі. Це призвело й до подорожчання цих товарів. Щоправда, батьки міст, зокрема Києва, обіцяють швидко виправити ситуацію, провівши на ринку товарні інтервенції за низькими цінами. Отже, «міщанам» на даний час мало що загрожує.
Інша справа селяни. Їм цього року дошкуляє не лише негода. Візьмiмо буряківництво, яке на селі здавна було одним з відчутних джерел фінансування сімейного бюджету. Тепер над ним нависла серйозна загроза. Вітчизняні заводи переходять на дешевшу, ніж цукровий буряк, сировину — тростинний цукор-сирець, позбавляючи доходів не тільки селян, а й сільську інтелігенцію, яка «підгодовувалась» цукром, беручи в обробку бурякові ланки. У травні заводи переробили тростинного цукру у 2,7 разу більше порівняно з квітнем, а за січень—травень — у 6,1 разу проти аналогічного періоду минулого року. Конкуренція «дістала» наших селян навіть там, де цей вислів у повному його розумінні ще невідомий.
Тим часом напередодні періоду сімейної консервації ягід та виготовлення варення лише з 16 по 20 червня середні оптові ціни на цукор в Україні зросли на 10 копійок, або майже на 4% — до 2,75 грн. за 1 кг. Та експерти вважають, що це зростання викликано необгрунтованим ажіотажем. На їхню думку, насиченість внутрішнього ринку цілком достатня. Більше того, фахівці впевнені, що вже у вересні ціни на цукор найвірогідніше впадуть (у зв’язку з початком нового сезону цукроваріння та ухваленням закону про пільгове ввезення 560 тис. тонн цукру-сирцю), а в жовтні, через перенасичення ринку, і зовсім обваляться. Буряківництву, а отже, й одному з суттєвих джерел заробітку селян, може бути нанесений відчутний удар.
Однак уряд в особі Мінекономіки цієї загрози не відчуває. Начальник управління розвитку ринків продовольства та сільськогосподарської продукції Валерій Ситих в розмові з «Днем» заявив, що ціни на цукор в Україні не знизяться. За його словами, стабільність забезпечуватиметься завдяки тому, що на цукор законодавчо встановлено мінімальну ціну, нижче якої ніхто в країні продавати цей продукт не має права. В той же час, з його слів, Мінекономіки виступало з застереженнями щодо дозволу на ввезення такої значної кількості цукрової сировини. Щоправда, у них йшлося не про ціни, а про те, що партнери по СОТ, домовленість з якими про ввезення цукру набагато менша (260 тис тонн), у майбутньому можуть скористатися нинішньою поступливістю України і переглянути свої вимоги в сторону відповідного збільшення даної квоти. Не бачить великої проблеми у пільговому ввозі в Україну 360 тис. тонн тростинного цукру-сирцю і Мінагрополітики. Про це сповістив нещодавно міністр Сергій Рижук (наче забувши ще про 200 тисяч тонн). Він вважає, що таким чином можна провести «репетицію перед вступом» України до СОТ. У той же час міністр розуміє, що пільгове ввезення цукру призведе до падіння цукрових цін, а отже, очевидно, й до шкоди вітчизняним буряківникам і цукровиробникам. «Це, звичайно, може бути, адже 360 тис. тонн — чимало, однак ми будемо прагнути це мінімізувати», — викладає Рижук позицію свого міністерства. Селяни й експерти з цим не погоджуються.
На шляху інтеграції до ЄС та до членства у Світовій організації торгівлі (СОТ) Україна зобов’язалася, починаючи з поточного року, ввозити по 200— 260 тис. тонн цукру-сирцю з подальшим збільшенням імпорту до 350 тис. тонн. Однак за висновками Української академії аграрних наук (УААН), Мінагрополітики, Державного департаменту продовольства та Національної асоціації «Укрцукор», забезпечення на вимогу СОТ доступу на український ринок цукру- сирцю із тростини може мати негативні економічні та соціальні наслідки для вітчизняної цукрової галузі. І це стосується не окремих неефективних підприємств, а кожного з 192 українських цукрових заводів (21 уже припинив своє існування), бурякосіючих господарств і, зокрема, близько 40 тисяч фермерських. Не можна не брати до уваги, що в цій сфері зайнято близько 1,5 млн. чоловік.
Проблема полягає в тому, що собівартість виробництва бурякового цукру об’єктивно завжди буде вищою, ніж його виробництво з імпортованого тростинного цукру-сирцю (через дешевшу сировину порівняно з високозатратним виробництвом цукрових буряків). Тож українські буряківники завідома програють конкурентну боротьбу.
Однак на відміну від України у всіх бурякосіючих країнах світу існує міцний законодавчий захист внутрішніх ринків цукру шляхом введення високих імпортних мит та стимулювання експорту. Так, в країнах ЄС ввізне мито на імпорт цукру становить $500 за тонну, у Фінляндії — понад $1000, у США — $390, в Японії — $750 (ціна внутрішнього ринку на цукор у цих країнах понад $700 за тонну).
17 червня 1999 року ухвалено Закон України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру». Цим законом передбачено запровадження мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, ліцензування оптової торгівлі, встановлення квот на поставки, кредитування, створення державного органу з регулювання ринку цукру, чим закладено належну основу для реанімації цієї стратегічної сфери шляхом державної підтримки. Втім, вектор законодавчого пошуку в Україні часом починає нагадувати звичайний флюгер. Нині він однозначно зупинився на позначці «пільговий імпорт».
Ввезення ж тростинного цукру-сирцю призведе до подальшого поглиблення кризового стану бурякоцукрової галузі. Імпорт лише 200 тис. тонн призведе до неминучого закриття 17 цукрозаводів, виведення близько 87 тис. га посівних площ та порушення сівозміни, недоотримання бюджетом близько 318 млн. грн., звільнення 64 тис. працівників та соціальної напруги в бурякосіючих областях. Адже цукрова галузь завжди істотно підтримувала життєвий рівень на селі.
За даними УААН, лише від деформації цін вітчизняні виробники зазнають понад 527 млн. грн. збитків. Крім цього, при імпортуванні тростинного цукру-сирцю з України щорічно буде вивозитися від $40 млн. до $70 млн., що можна вважати підтримкою зарубіжного виробника.
Кiлька облдержадміністрацій бурякосіючих областей також неодноразово зверталися і до Мінагрополітики, і до уряду, вказуючи на недоцільність ввезення цукру-сирцю із тростини. (Разом з тим наявність незавантажених виробничих потужностей цукрових заводів дає можливість Україні переробляти цукор-сирець із тростини на давальницьких умовах згідно з Законом «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» з подальшим повним вивезенням готової продукції за межі країни в терміни, передбачені цим законом). Національна асоціація «Укрцукор» пропонувала в процесі переговорів з країнами-членами СОТ домогтися відстрочення наших зобов’язань на 10 років.
Однак прийнятий 22 травня закон про ввезення в Україну цукру-сирцю в поточному році (саме перед збиранням власного урожаю буряків) відкриває наші кордони для ввезення 360 тис. тонн тростинного цукру-сирцю з пільговим митним тарифом 6 євро за тонну, тоді як нині діюче ввізне мито на цукор становить 300$. Крім того, понад цю квоту може бути ввезено ще 200 тис. тонн такої сировини з ввізним митом 60 євро за тонну.
Таким чином, Україна добровільно і достроково, а не до 2005 року, як це було обумовлено з членами робочої групи СОТ, відкриває двері для руйнівної економічної інтервенції. Що ж до українського фермерства, для якого цукровий буряк одна з провідних і рентабельних культур, то йому відтепер відкривається шлях до банкрутства.
