Зроблена в середу заява російського президента Дмитра Медведєва про те, що в Росії в ставленні до України «немає впертої позиції: лише така ціна і все», примушує замислитися. Невже російське керівництво згодне на компроміс у спорі щодо умов постачань газу до України?
Це припущення тут же розсипається, як тільки вникаєш в сенс наступних слів політика, який «м’яко стелить»: «Але це не означає, що ми не повинні вибудовувати планів на майбутнє і не дивитися на можливості, скажімо, різного роду цікавих економічних проектів, які пом’якшуватимуть ситуацію». І тут же викладається дійсна суть цих проектів: «...Якщо Україна, наприклад, обере європейський вектор, то їй, звісно, стане важче знаходити якісь розв’язки в рамках єдиного економічного простору і Митного союзу, в якому беруть участь Росія, Казахстан і Білорусь». Тут, як мовиться, без коментарів — все і так зрозуміло.
Не можна сказати, аби Україна, яка веде зараз переговори з Росією про перегляд несправедливої газової формули, була нездатною стримати газовий удар найближчого партнера. І навряд чи її асиметрична відповідь сподобається: у другому півріччі 2011 року Україна скоротить обсяги закупівлі російського газу. Повідомивши про це не стільки українській аудиторії, скільки стороні переговорів, прем’єр-міністр Микола Азаров уточнив: «...Ми газу купуватимемо значно менше, ніж в першому півріччі, оскільки зросте його ціна. Ми основні закупівлі зробили в першому кварталі і в другому кварталі фактично вже не купуватимемо газу». І справді потрібно бути божевільним, аби спалювати газ, ціна якого за даними заступника голови департаменту нафтової, газової і нафтопереробної промисловості Міненерговугілля України Костянтина Бородіна, в третьому кварталі прогнозується на рівні 350 дол., а в четвертому може перевищити 400 дол. і навіть більше за тисячу кубометрів. «Я не сумніваюся, що ми домовимося про прийнятну для нас формулу», — говорить Азаров, додаючи ще і аргумент про те, що Україна є одним із найбільших покупців російського газу і найбільшим транзитером його в країни Європи.
В Росії на це також є готова відповідь. Її озвучив заступник голови Державної Думи РФ, президент Російського газового товариства Валерій Язєв. Вважаючи, що зараз немає підстав для перегляду ціни на газ для України, він на прес-конференції в Москві не виключив зменшення транзиту газу через нашу країну через введення в дію газопроводу «Північний потік». «Адже подача газу з північних родовищ коротше через «Північний потік», — сказав Язєв, хоча тут же запевнив, що Росія не збирається відмовлятися від транзиту по українській ГТС.
Язєв нехитрий, і зрозуміти його не складно. А що стоїть за «ведмедячою» поступливістю російського президента? Схоже, на нього в якійсь мірі впливає те, що проти непомірних цінових апетитів «Газпрому» сьогодні виступає не лише Україна, а й країни Європи.
За підсумками першого раунду проведених в 2010 році переговорів були досягнуті домовленості з компаніями E.on, WIEH, Wingas, GDF Suez, Eni, EGL, Sinergy Italiane, ERG, GWH Gashandel, Econgas і Gasterra. Але, як вказується в звіті «Газпрому», «в даний час ТОВ «Газпром експорт» перебуває в переговорному процесі щодо перегляду цін з компаніями RWE Transgas, SPP, Premiumgas, Promgas, а також повторно з компаніями E.on Ruhrgas, Eni». Якщо в минулому році експортна ціна «Газпрому» складала для Європи 306 дол. , то на 2011 рік він прогнозував її зростання на 15 % — до 352 дол. за тисячу кубометрів. І справді, за довгостроковими контрактами ціна на грудень 2011-го року становитиме вже 500 дол.
Свою версію того, що відбувається, висунув незалежний експерт з питань енергетики Валентин Землянський. «Москва перед президентськими виборами намагається розіграти українську карту, — сказав він в розмові з «Днем». — На це був спрямований і абсолютно провальний квітневий візит російського прем’єра Володимира Путіна до Києва. Зараз між двома потенційними кандидатами розвернулося щось схоже на змагання за те, хто з них приведе Україну в Митний союз, єдиний економічний простір або хоч би поглинаюче «Нафтогаз України» спільне підприємство. Працюючи над цим завданням, Медведєв демонструє, що він готовий до поступок. І, відповідно, чекає поступок політико-економічного характеру і від України. Питання лише в тому, з ким Київ буде все це обговорювати і вирішувати. Схоже, у нас прийнято рішення вести переговори, націлені на позитивний результат, саме з президентом, а не з прем’єром Російської Федерації».
