26 січня в Києві завершився перший раунд переговорів із
місією Міжнародного валютного фонду. Як і передбачав «День», остаточної
відповіді на питання, чи буде продовжено кредитування України, уряд не
отримав.
Керівник делегації МВФ М.Шадман-Валаві поквапився заспокоїти,
що цей проміжний результат переговорів не означає припинення роботи місії
МВФ в Україні. «Ми домовилися, що на декілька днів перериваємо цю дискусію,
а потім відновимо її», — сказав він. Схоже, уряд вимушений задовольнятися
малим. «Переговори пройшли успішно для України. На сьогодні я не бачу проблем
і думаю, що можна сподіватися на позитивні рекомендації місії, які будуть
представлені на раді директорів МВФ», — сказала начальник управління Кабінету
Міністрів із питань зв’язків із міжнародними фінансовими організаціями
Наталія Нестеренко.
Як передає агентство Українські новини з посиланням на
інформоване джерело в уряді, наступного тижня представники України, зокрема
голова Національного банку Віктор Ющенко, віце-прем’єр Сергій Тигипко і,
можливо, прем’єр-міністр, проведуть зустрічі з представниками МВФ і Світового
банку у Вашингтоні. Джерело уточнило, що метою візиту є остаточне обговорення
підсумків виконання програми розширеного фінансування (EFF) за останні
місяці, а також умов подальшого продовження програми. У разі позитивних
рекомендацій місії наприкінці лютого рада директорів МВФ може ухвалити
виділення траншів кредиту EFF за листопад, грудень і січень, тобто близько
230 млн. доларів.
Слід відзначити, що в цьому нескінченному переговорному
процесі кредитора й позичальника мотиви поведінки позичальника (українського
уряду й Нацбанку) зрозумілі краще, ніж позиція кредитора. Є така категорія
позичальників, яким постійно не таланить, але вони примудряються щоразу
переконати спонсора (не кредитора!) повірити їм востаннє й дати гроші.
Дивовижно, але факт: п’ять років відсутності серйозних і, головне, «оплачених»
економічних реформ усе ще не переконують місіонерів в ілюзорності запевнень
«усе швидко, буквально за два тижні, виправити». А хіба можна ставитися
з довірою до слів прем’єра, неначе уряд от-от «здійснить структурну реформу,
зокрема й адміністративну», такі необхідні для продовження програми EFF.
Іншими словами, зробить усе те, до чого раніше не було політичної волі
(не тільки уряду, а й Президента й Верховної Ради).
Утім, є одна обставина, яка примушує МВФ робити саме так,
як від нього чекають вітчизняні псевдореформатори. Було помічено, що Валютний
фонд ніколи не робить нічого такого, що безпосередньо спровокувало б фінансовий
колапс. Так, фонд може зволікати з рішенням, шантажуючи цим непослідовних
політиків. Він може на чомусь наполягати, обіцяючи якісь компроміси. Та
він ніколи не стане відкрито штовхати країну до фінансового хаосу. Інша
річ, якщо такий хаос усе-таки настане (до речі, перший тест на стійкість
уряд пройде, зважившись на «валютну відлигу», вже під тиском МВФ). Отоді
західні партнери й виявлять усю твердість капіталістичного прагматизму.
Власне, у цій нехитрій тактиці вся нинішня стратегія політичної
влади України: нам би ніч простояти, та день протриматися... А там, дивишся,
усе й розсмокчеться...
Читайте продовження теми на сторінці "Економіка" (у
статті «Пристрасті за валютою»).
