Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Низи вже не хочуть. А верхи не можуть?

29 січня, 1999 - 00:00

26 січня вийшов на головний майдан Хмельницького підполковник запасу Євген Ступак із села Мала Колибань.

— Минув місяць після того, як я одинадцять днів поспіль вистояв тут-таки, на цьому майдані, відтак пішов на збори колгоспу «Поділля». Тоді на зборах було ухвалено справедливе рішення про повернення селянам спільного добра, пограбованого та розпроданого комерсантам головою «Поділля» Іваном Кіріяком. Та рішення не виконується, що й змусило мене оголосити про повторну безстрокову голодовку. Вже не залишу свій «пост», аж поки не буде виконано рішення, — заявив самотній Є.Ступак кореспондентові «Дня».

Він вважає, що голова колгоспу «Поділля» має «дах» в особі голови райдержадміністрації Володимира Цимбалюка. Мовляв, той горою стоїть за Кіріяка. Невже? Та того ж дня, коли Є.Ступак вийшов на майдан, на території району, дорученого Президентом В.Цимбалюкові, сталася ще одна непересічна подія. У колгоспі «Промінь» (с. Калинівка) відбулися збори, на яких селяни сім годин поспіль говорили, що їх пограбовано головою колгоспу Валерієм Цимбалюком, рідним братом голови Хмельницької райдержадміністрації Володимира Цимбалюка. Передбачливий голова заздалегідь написав заяву про «...звільнення за власним бажанням». Отож у колгоспі «Промінь» з радістю та надією обрали нового голову правління — Михайла Беха. А голодуючий Є.Ступак вгадує в цьому перебігові подій на території району певний зміст. Каже для «Дня», що з ним уже зустрівся Микола Приступа, голова облради, запевнив, що представницька влада краю що зможе, те й зробить, аби якось справити вплив на виконавчу владу. «Низи вже не хочуть, а верхи не можуть», — чомусь цитує класика Євген Ступак. Дякує селянам Малої Колибані, які всіляко підтримують цю його відчайдушну акцію.

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День»
Газета: