Президент доручив Валерію Пустовойтенку особисто шефствувати над Кримом. Що це означає? Одразу можна припустити, що кримський прем'єр не відчуває захоплення у зв'язку із цим.
Навряд чи Анатолій Франчук забув період першого "кураторства" Валерія Пустовойтенка, тоді міністра Кабміну. Наприкінці березня 1995 р., після спричинення парламентом чергової урядової кризи, кримський уряд було перепідпорядковано Києву. І Пустовойтенко став "шефом" автономії. У травні він прибув у широкому супроводі до Криму і провів у Раді міністрів нараду стосовно підготовки до курортного сезону. Слідом за цим з'явилася ціла низка рішень Кабміну, якими у власність України переходили "Артек", санаторії "Нижня Олеандра", "Південний", "Морський прибій", інші елітні оздоровниці та низка держдач.
Це було початком бюрократичного переділу власності. А Пустовойтенко запідозрив політичний і господарський актив у небайдужості до неї. Почуття самого кримського прем'єра також легко уявити... До речі, починаючи із цього ж періоду, став змінюватися статус кримського Фонду приватизації, який потрапив спочатку під подвійне підпорядкування, а потім виключно під українське.
Чи означає нинішній "рецидив" персональної шефської турботи про Крим, за розпорядженням Президента, що Леонід Кучма не дуже довіряє своєму сватові і, знаючи його розмах, має намір напередодні виборів страхувати А.Франчука (тобто себе) від можливих скандалів, приставивши до нього няню? Є така думка. Тим більше, що український прем'єр рішуче поклав край плачам кримського керівництва із приводу свободи дій, заявивши: "Ні про яку економічну самостійність Криму не може бути й мови". До цього Валерій Павлович додав, що він писав 1987 року дисертацію на тему "Місто на самофінансуванні" і переконався в тому, що економічна самостійність - блеф.
Однак не менш вірогідним є те, що Президент і його команда добре пам'ятають про те, що саме автономія значною мірою визначила результат минулих президентських виборів. І сьогодні, коли підтвердилося, що від народної любові до ненависті один крок і що реальний рейтинг упав до непристойності, а спад ВВП в автономії становить 28% у той час, коли в Україні цей показник становить 2,4%, - треба докласти справді титанічних зусиль, аби не "віддати" Крим на перший випадок лівим, далі - нікому????.
Як і передбачалося, кримський прем'єр запросив багато грошей - на борги щодо зарплати, допомог, газу, електроенергії і на випадок стихійного лиха. Треба вважати, український прем'єр, який отримав завдання стати "особистим шефом", змушений буде дати гроші. Питання "де візьме?" у цьому випадку некоректне.
