Учора у Львові в Шевченківському Гаї (Музеї народної архітектури і побуту) урочисто заклали Сад світового українства. Висаджували молоді деревця міський голова Львова Андрій Садовий, ректор «Львівської політехніки» Юрій Бобало, директор Міжнародного інституту зв’язків із діаспорою «Львівської політехніки» Ірина Ключковська, поети та громадські діячі Роман Лубківський та Ігор Калинець. Почесною гостею на події була головний редактор «Дня» Лариса Івшина.
Основна ж маса садівників — студенти десятьох львівських вишів, серед яких — і етнічні українці, що проживають за межами України, а до Львова приїхали на навчання. За словами майбутнього стоматолога Аніса Еттаєба, він із радістю погодився на таку працю, бо наполовину — українець. Живе з батьками в Тунісі. Його мама і тато познайомилися ще за Радянського Союзу тут, у Львові, навчаючись у медичному інституті. Мама Аніса — корінна львів’янка. Досі живе у Львові й бабця. Хлопець чудово володіє українською, якої його навчила мама. Розповідає, що має вишиванки — і тут, і вдома, в Тунісі. Одягає не на всі свята, а до церкви і на Великдень — обов’язково. У Львові ж знайшов кохання, щоправда, його майбутня дружина — не галичанка, а полька, яка також вчилася у Львові... Пообіцяв колись повернутися в Україну, аби скуштувати яблук і вишень у Саду.
Ларисі Івшиній дісталася до висаджування зимова яблунька. Вправно взявшись за лопату, головний редактор «Дня» зазначила: «Я маю трудову біографію». На запитання, як виникла ідея створення Саду світового українства, Лариса Івшина відповіла: «Це було тоді, коли в Києві намагалися створити оцей потворний сучасний Майдан. Я написала невелику колонку в газеті, називалася ця колонка «Без пафосу». Писала, що новий час потребує нової мови. Оскільки ми цього ще не осмислили, краще садити сади, робити фонтани, розбивати квітники, а не ставити кам’яні брили... Ця прекрасна ідея прижилася тільки у Львові. Я щаслива і хочу подякувати, що цю ідею сприйняли і зробили реальною. Сподіваюсь, що сад буде багато років жити, а українці, які приїжджатимуть до Львова, будуть знати, що тут є щось, що глибоко символічно об’єднує нас у всьому світі. А чого нам найбільше не вистачає? Нам потрібен контекст, з якого почнеться відчуття. Ми дійшли вже до такого моменту, коли треба рішуче повертати до правильного способу життя».
Лариса Олексіївна «пригородила» яблуньку українців Росії, Роман Лубківський — яблуньку, що символізуватиме українців Білорусі. А ще в Саду цвістимуть черешні й вишні українців Литви, Вірменії, Узбекистану, Казахстану, Греції, Португалії, Канади, Сербії, Німеччини, Грузії — усього їх висадили сорок п’ять.
«Це місце стане символічним для всіх українців, які проживають за кордоном, — вважає ректор «Львівської політехніки» Юрій Бобало. — Принаймні перебуваючи у Львові, вони знатимуть, що є місце, де можна посадити дерево, яке згодом почне плодоносити. Оскільки тут представлені всі країни проживання українців, я думаю, що не буде такої країни і таких українців, які б не заїжджали сюди милуватися цим садом, який, сподіваюся, буде з року в рік розширятися».
Теж вправний садівник, міський голова Львова Андрій Садовий посадив черешню, подякував Ларисі Івшиній за гарну ідею Саду всесвітнього українства, зазначивши, що газета «День» — надійний партнер міської влади зокрема і Львова загалом. «Кожне висаджене дерево — великий позитив для нашого міста, — наголосив мер. — А щодо Саду всесвітнього українства — то це для Львова ще один приклад єдності: всі українці єдині — незалежно від місця проживання. Ми всі повинні триматися купи, і я би хотів, щоби влада держави це розуміла».
Ковтком свіжого повітря назвав атмосферу в Саду українства Роман Лубківський: «Мені приємно, що ініціативу головного редактора газети «День» підтримали саме львів’яни. Добра справа садити дерева — це традиція нашого народу. На мою думку, цей сад буде добрим місцем для роздумів — щоби продовжувати наші тривожні, але загалом все ж таки оптимістичні думки про єдність українства. Ця, здавалося б, на перший погляд, чисто декоративна ідея переросла у загальноукраїнську добру справу».
