Прогнозований і очікуваний багатьма спостерігачами розкол в лавах некомуністичної опозиції поступово стає реальністю. Практично кожен суб’єкт цього утворення — чи він належить до комітету «За правду», чи то до акції УБК, чи до Форуму нацпорятунку, чи просто до фракції «Батьківщина» — висловлює сьогодні окреме, відмінне від колег по «боротьбі з режимом» бачення перспектив цієї боротьби.
Щоправда, один з лідерів Форуму, народний депутат Тарас Стецьків учора намагався переконати, що протиріч немає. «Є різні точки зору щодо методів, форм і стратегії. Щодо ключових питань і Форум, і вся опозиція мають програму, прийняту 7 квітня, де чітко сказано: наша мета — це зміна системи влади», — каже він.
— Чи не вважаєте ви, що названа ціль є занадто широкою? Зміни системи влади в тій чи іншій мірі бажає чи не кожен політичний діяч, враховуючи свої конкретні інтереси. Бажання змінити систему влади є аж занадто хиткою платформою до об’єднання і залишає всім шлях до відступу, що дехто вже почав робити.
— Справді, та ж сама Юлія Тимошенко має свою, дещо радикальну точку зору, вимагаючи референдуму про недовіру Президенту вже сьогодні. Ця точка зору Форумом не підтримується. Спочатку потрібно, щоб Президент підписав закон про референдум.
— І це не є, по-вашому, протиріччям в середині опозиції?
— Ні, тому що всі ми під зміною системи влади розуміємо усунення від влади Леоніда Кучми і найбільш одіозних, скомпрометованих чиновників, порушення кримінальних справ проти тих із них, до кого є підстави. Нам потрібна радикальна зміна еліт, усунення від влади на всіх щаблях посткомуністичної, олігархізованої, корумпованої управлінської еліти. Ми вимагаємо також створення незалежної системи правосуддя.
— А чи не можна довідатись, хто в опозиції має потрібний для виконання цієї задачі «олігархометр»? І щодо суду є питання. Окремі члени Форуму здійснюють безпрецедентний тиск на тих суддів, які з різних причин потрапили до них у залежність. Чи не здається вам, що коли міряти за названими вами критеріями опозицію, то чимало її активістів потрапить і до «олігархізованих», і до «посткомуністичних», і до «корумпованих»?
— Якщо ви маєте на увазі членів Українського народного руху, то він не входить до Форуму, а те, що окремі люди хочуть використати у своїх інтересах підтримувані народом гасла опозиції, то це справді має місце. Люди часто спекулюють на цих речах, це інше питання, це треба розділяти. Ми повинні привести на зміну існуючому апарату влади нових людей, які сформувались вже в нових умовах, зуміли стати політиками, бізнесменами вже у незалежній Україні.
— Але ж ви цих людей обзиваєте олігархами?
— Я маю на увазі не тих, хто свого часу накрав грошей шляхом сумнівних операцій, використовуючи близькість до влади. Не слід змішувати їх зi справжніми бізнесменами.
— Чи не за вашим рецептом заробила свій капітал Тимошенко? Вона хто — хороший бізнесмен, чи нехороший олігарх?
— Я не хочу торкатися її справ кількарічної давнини. Я розглядаю нинішню політичну позицію Юлії Тимошенко.
— Торкатися справ інших «олігархів», чия позиція сьогодні в чомусь не співпадає з вашою, виходить, можна?
— Треба зрозуміти, що ми хочемо змінити систему влади, за якої відбуватиметься природний перехід політичних сил від влади до опозиції і навпаки, як у цивілізованих країнах. У нас цього немає.
— А чи може це бути, коли ви самі вимагаєте «зміни еліт». А якщо та еліта, яку ви прагнете замінити, виграє вибори, то що, вона не має права на існування?
— Сьогодні нам пропонують, і раніше пропонували, протистояння існуючої влади і комуністів, які є керованою опозицією і влади насправді не хочуть. Поява некомуністичної опозиції, яку представляє Форум національного порятунку, має змінити цю схему і зробити наш устрій насправді демократичним. Але для цього слід змінити систему влади, чого ми і домагаємося.
P.S. Як стало відомо, Стецьків, тепер вже як представник громадського комітету «За правду», увійшов до складу п’яти уповноважених представників, котрі мають координувати дії комітету з іншими «демократичними опозиційними силами», в т. ч. ФНП, тобто — майже із самими собою. До складу уповноважених увійшли також Чорновіл, Кириленко, Чемерис та Доній. Рішення обов’язково мають «прийматися консенсусом і чинні за наявності всіх п’яти підписів під документами». Кращого свідчення «єдності опозиції», ніж це рішення, шукати тепер немає потреби.
