Сьогодні уряд на своему засіданні буде шукати підписані «газові контракти». На його засіданні планується, зокрема, розглянути питання про ціни, за якими будуть проведені додаткові закупівлі газу (днями відповідальні товариші переконували нас, що в Україні газу цілком достатньо). Уряд зажадав до сьогодні подати оригінали відповідних контрактів. Попереднє засідання поставило запитання: чи законтрактував «Нафтогаз» додатковий газ для країни, чи лише вішає їй на вуха звичну і, звернімо увагу, вельми небезпечну для економіки «локшину».
Голова «Нафтогазу України» Олексій Івченко, звітуючи в понеділок, запевнив, що дефіциту газу в країні немає, і всі внутрішні потреби в ньому будуть задоволені. А міністри, схоже, були вимушені вдавати, що вірять. При цьому питання про кадрові зміни в керівництві компанії, на що раніше елегантно натякала прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, не порушувалося.
Олексій Івченко стверджував, що «Нафтогаз України» законтрактував шість млрд. кубометрів газу в російської «Транснефти» і п'ять мiльярдiв кубометрів у зареєстрованої в Швейцарії компанії RosUkrEnergo. (Нагадаємо, що ще зовсім недавно керівник українського уряду привселюдно називала останню структуру «кримінальним наростом на тілі «Нафтогазу України»).
Швидше за все, подіяв лист від Президента. «Дорога Юліє Володимирівно та члени уряду! Ситуація, що складається навколо діяльності НАК «Нафтогаз», зобов'язує уряд відповідальніше ставитися до делікатної справи організації та проведення газової політики держави. Емоційні, непродумані публічні дії людей, у тому числі тих, які не мають стосунку до діяльності НАК, завдають багато шкоди національному ринку. Прошу терміново переглянути ставлення до цього питання. Діяльність НАК «Нафтогаз» не може бути предметом політкон'юнктури, а є стратегічним державним інтересом. Прошу взяти до уваги». Варто віддати належне Юлії Володимирівні лише за те, що після такого листа вона насмілилася навіть поставити питання про звіт недоторканного «Нафтогазу» на порядок денний.
І, схоже, вона багато в чому мала слушність. Те, що доповідач називав контрактами, насправді виявилося щонайбільше договорами про наміри... у яких навіть не розглядалася суть головного питання — про ціну купованого продукту. Зазначені паном Івченком контрагенти одразу дезавуювали його повідомлення. Більш того, вони вказали, що умови продажу визначатимуть, з огляду на з net back (ціна газу на «базовому» ринку збуту, тобто в Європі мінус витрати на транспортування — у будь-якому разі понад $100 за тисячу «кубів»). Тож треба готуватися до європейських газових цін на тлі невщухлих обвинувачень у принижуючій гідність країни крадіжці газу. «Ні краплі чужого газу не беремо і не братимемо», — наголосила Тимошенко. Але в пам'яті українців міцно засіли слова російського президента: «Якщо Україна не буде «тырить»...»
Але навіть не це найжахливіше у виниклій ситуації. Схоже, Україна і далі збирається (просто вимушена!) співпрацювати з бізнесом сумнівної репутації, проводити з ним переговори, в тому числі, можливо, і на верхніх ешелонах влади, яка ще недавно показувала народу абсолютно чисті руки. Переговори щодо газу, як і раніше, тривають непрозоро. Незрозуміло, хто відповідає за їхні результати та куди йдуть і газ, і гроші.
КОМЕНТАР
Валерій БОРОВИК, засновник компанії «Нова енергія», голова виконкому громадянської партії «Пора»:
— Те, що ми приходимо сьогодні ні до кого іншого, крім як до компанії RosUkrEnergo, це взагалі ганьба. Завдяки їй ми втрачаємо не менше мільярда бюджетних грошей на транзиті туркменського газу через Середню Азію та Росію. І тут, очевидно, йдеться про те, що старий менеджмент, тобто стара влада, домовилася з новим менеджментом — новою владою, а бюджетні гроші як губилися, так і губляться. Залишається вирішити лише одне-єдине питання: куди вони йдуть?
