Новим генсеком НАТО стане міністр закордонних справ Нідерландів Яап де Хооп Схеффер . Його кандидатура влаштувала як «першу скрипку» НАТО — Сполучені Штати, так і Європу.
Як відомо, крісло Генерального секретаря Північноатлантичного альянсу звільниться у грудні цього року, коли у відставку піде шотландець Джордж Робертсон, який відслужив на своєму посту чотири роки. Про намір залишити посаду генсека Робертсон заявив у січні. Спочатку дискусії про його наступника були досить млявими. Ситуація пожвавилася, коли претендентом на роль Генсека НАТО почали називати президента Польщі Олександра Квасневського. Можливо, для України такий варіант був би більш ніж добрим — з огляду на те, що Квасневський має стійку репутацію одного із найбільш проукраїнських політиків на захід від Бугу. Але дискусії щодо кандидатури Квасневського вщухли, ледве встигши розпочатися.
Наступними у негласному списку претендентів опинилися двоє — Комісар ЄС з питань юстиції і внутрішніх справ, португалець Антоніо Віторіно та міністр оборони Норвегії Крістін Крон Деволд. Джерела у НАТО кажуть, що обидві ці кандидатури не здобули достатньої підтримки. Норвежка, яка теоретично могла стати першою в історії жінкою-генсеком Альянсу, зійшла з дистанції, заявивши, що відмовляється від боротьби на користь нідерландця Схеффера.
Останнім — і найсильнішим — конкурентом міністра закордонних справ Нідерландів був віце-прем’єр- міністр Канади Джон Менлі. Його кандидатуру активно лобіював глава канадського зовнішньополітичного відомства Білл Грем, який нещодавно відвідав Вашингтон. Однак у понеділок Менлі зняв свою кандидатуру. Головним його «мінусом» було те, що він не європеєць. За 50-річними неписаними правилами НАТО організацію очолює представник Старого Світу. Шанси канадця помітно поменшали і після того, як за кандидатуру нідерландця висловився канцлер Німеччинi Герхард Шредер. З ним погодилися президент Франції Жак Ширак та нинішній Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон.
У Брюсселі кажуть, що Сполучені Штати прихильно поставилися до Схеффера головним чином тому, що він підтримав США в їхніх діях проти Іраку. Виступаючи за представника Нідерландів, Штати діяли напевно — Європі нічого не залишалося, ніж підтримати власного кандидата. Проте донедавна саме кандидатура канадця здавалася симпатичнішою принаймні двом натовським важкоатлетам — Німеччинi та Франції. Уся справа знову ж таки в іракському конфлікті — Менлі не підтримав дії США проти Багдада, а це істотний плюс у Берліні та Парижі.
Що стосується самого Джорджа Робертсона, то з поста генсека НАТО він йде у бізнес — на посаду заступника глави телекомунікаційної компанії Cable and Wireless.
ДОВІДКА «Дня»
Генеральний секретар є між народною посадовою особою найвищого рівня. Вiдповiдно до статуту НАТО, за повноваженнями, наданими урядами держав-членів НАТО, він є Головою Північноатлантичної ради, Комітету оборонного планування та Гру пи ядерного планування, номінальним головою інших вищих комітетів та головною виконавчою особою НАТО. Він також є Головою Ради євроатлантичного партнерства та Групи середземноморської співпраці, співголовою (разом із представником Росії та представником країни НАТО, що виконує обов’язки Почесного президента) Постійної спільної ради НАТО—Росія. Генеральний секретар також співголовує, разом із представником України, на засіданнях Комісії НАТО— Україна.
Генеральний секретар заохочує та скеровує процес консультацій та прийняття рішень в Альянсі. Він може пропонувати питання, які потребують обговорення або прийняття рішення, а також надавати свої послуги для врегулювання спорів між державами-членами. Йому доручено керувати роботою Міжнародного секретаріату та бути головним речником Альянсу як у його зовнішніх відносинах, так і в контактах з урядами держав-членів та представниками засобів масової інформації.
Якоб Гійсберт (Яап) де Хооп Схеффер народився в Амстердамі 3 квітня 1948 року. Вивчав право в університеті Лейдена. У 1974—1976 роках служив у Королівських військово-повітряних силах. З 1976 по 1986 — на дипломатичній службі, зокрема працював секретарем посольства Нідерландів у Гані, в представництві при штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, був секретарем міністра закордонних справ. З 1986 до 2002 — член парламенту від Християнсько-демократичного альянсу. У липні 2002 призначений міністром закордонних справ Нідерландів.
