Додзвонитися до Миколи Петровича виявилося проблемою. Мобільний Мозгового відключений. У «Театрі пісні» відповідають, що шеф тут уже буває рідко і треба шукати його на новому місці, в Палаці «Україна». Секретарка протягом кількох годин говорила, що Микола Петрович вийшов, зайнятий, поїхав в Мінкульт... Нарешті пізно ввечері з мобільного телефону лунає знайомий голос МОЗГОВОГО.
— Миколо Петровичу, «День» вітає вас із новою посадою. Судячи з того, що всім є до вас термінові справи й вас майже «роздирають» на шматки — нове крісло ви отримали дуже «гаряче». У якому стані прийняли господарство під назвою Палац «Україна»?
— Дякую за вітання. Палац перебуває в робочому стані, але проблем треба вирішувати дійсно дуже багато. Я згодився очолити найбільшу сцену нашої країни за умови кардинально змінити роботу палацу. Раніше він працював лише як прокатна база, здаючи в оренду своє приміщення. А ми збираємося створити концертну організацію, яка буде ставити свої програми. У нас з’явиться режисерсько- художня частина. Ми оголосимо конкурси на цікаві мистецькі проекти. Наприклад, кращі сценарії будуть поставлені на новорічні й різдвяні свята. Ми хочемо, що б у них був національний колорит, а програми будуть для різних категорій глядачів: дітей, юнацтва, дорослих. А не банальні ялинки, які вже набридли всім.
— У одному з видань було опубліковано, що нібито ви сказали: «Російської попси на сцені Палацу «Україна» більше не буде!» Ви дійсно вирішили обмежити концерти російських естрадних артистів?
— Я сказав інакше: «Ні — неякісним творам і халтурі з боку виконавців». До «попси» як жанру популярної музики я дуже позитивно ставлюся. Сам чимало естрадних пісень написав, щороку провожу Міжнародний конкурс молодих виконавців сучасної естрадної пісні ім. В. Івасюка, фестиваль «Море друзів» — як бачите, з естрадою я дуже міцно пов’язаний. Але я вважаю, що на головній сцені нашої країни повинні лунати кращі з кращих твори й виступати не будь-який співак, який може заплатити за оренду залу, а майстри. Саме тому ми введемо в палаці художню раду, і хай мене за це критикують, але я вважаю, що халтура й поганий смак не повинні тиражуватися з нашої сцени. Це стосується як українських, так і російських артистів. Я розумію, що здавати в оренду приміщення та просто отримувати гроші — набагато легше, ніж звалювати на себе клопіт створення нових програм. Але саме цей шлях я вважаю вірним. Кредити на постановки шукатимемо самі. Я впевнений, що спонсори прийдуть на цікаві проекти.
Палац «Україна» — величезна будівля, яка нераціонально використовується. Наприклад, на третьому поверсі час від часу проводяться банкети, фуршети, а ми пропонуємо відкрити мистецький салон. Проводити там вернісажі, вечори поезії, круглі столи тощо. Я хочу, щоб вікна палацу світилися постійно, а не були затемнені, чекаючи «залітного» гастролера, та щоб квитки були по кишені різним верствам публіки.
— До речі, а на які концерти у вас найчастіше зараз просять квитки?
— Нині кожен другий дзвінок — це прохання про квиток на концерти Лучано Паваротті, Дмитра Гнатюка й Олександра Розенбаума, тобто на дійсних майстрів сцени. До речі, більше охорона не буде чинити перешкоди проходу представників ЗМІ за лаштунки палацу. Я прекрасно розумію, що хліб журналіста — це інформація, й ми повинні працювати разом. Ми будемо підготовлювати цікаві програми, а ви про них об’єктивно писати в пресі. Я за конструктивну критику, й усі провідні журналісти, які пишуть про культуру, отримають постійну акредитацію на всі наші мистецькі заходи в Палац «Україна».
— Миколо Петровичу, чи буде у вас час проводити фестивалі «Пісня буде поміж нас», «Море друзів», викладати в Педагогічному університеті ім. Драгоманова?
— Мені вистачить сил налагодити роботу й у палаці, й відкривати нові імена на конкурсах і фестивалях, і займатися педагогічною діяльністю, й пісні писати...
