Тонни паперу списані мудрими фразами про глобалізацію і про сьогоднішній взаємопов’язаний світ. Але якщо хоч у когось залишалися сумніви щодо того, наскільки ми дійсно пов’язані один з одним, то фінансова криза не залишить місця для них. Можливо, за винятком деяких анахронічних анклавів, таких, як Північна Корея або Куба, не говорячи вже про бандустанів Південної Африки, нас зачепила криза і якщо не зараз, то вже завтра ми відчуємо її наслідки. Єдине питання: як сильно і чи надовго?
У Вашингтоні щойно закінчився саміт «G20» (групи 20). Відразу після цього Європейський парламент провів дебати, які підвели підсумки саміту і рішення щодо ролі Європи в боротьбі з глобальним викликом кризи. Очевидним здається те, що нашою протиотрутою є європейська інтеграція. Це тривіально, але це вірно. У Вашингтоні Європейський Союз говорив одним голосом. І це був сильний голос. Як зазначив голова Європейської комісії Жозе Баррозу, саміт та міжнародні дебати щодо кризи проводяться переважно завдяки ЄС. У такому випадку, якщо ми продовжимо не лише говорити, але й діяти як один — ми можемо розраховувати на виконання необхідного для обмеження масштабів збитків, а також ризику виникнення подібних криз. Цей метод уже виправдав себе — Європейський валютний союз сьогодні здається благословенням для Старого Світу. Я навіть не хочу уявляти, що трапилося б, якби не існувала зона євро. Економіки маленьких країн навряд чи б пережили такий удар. Приклад Ісландії, що знаходилася осторонь, досить яскравий. Майже в один день країна опинилася на межі банкрутства. Сьогодні вона говорить про приєднання до ЄС.
Не можна сказати, що в ЄС немає жодних проблем, зовсім ні — це просто демонструє, що якби не інтеграція, наслідки були б катастрофічними. Подібним чином результати саміту у Вашингтоні спрямовані в тому ж напрямі. Лідери, які були присутні на саміті «G20», домовилися про необхідність діяти погоджено й більше співробітничати на багатьох рівнях. Дехто навіть говорить про початок нового світового фінансового управління. Страх перед крахом світової фінансової системи багатьох привів до столу переговорів. Досить цікаво, що, виявляється, виключно «G8» (група восьми) була дуже мала й дуже слабка, щоб намагатися стати обличчям до виклику, і лише «G20» могла це зробити. Це добре. Оскільки, як я вже зазначав, криза є глобальною і вимагає глобального підходу. Однак криза також чітко продемонструвала, що світ став багатополярним, в якому всі полюси взаємопов’язані. Падіння одного полюсу призводить до ефекту доміно й тягне інших за собою.
Я погоджуюся з тими, хто говорить, що події, які ми спостерігаємо, можуть дійсно бути початком чогось нового. Немає сумніву, що нам належить переглянути наші погляди на багато які аспекти світової економіки. Сподіваюся, Європейський Союз з його досвідом у постійному подоланні кризи надасть велику допомогу іншим міжнародним гравцям.
Під кінець — у той час, як ми всі говоримо про відновлення економіки та фінансів, ми не повинні забувати про відновлення довіри до фінансових інститутів. Люди все ще вірять державам, але не фінансовим організаціям. Я попереджаю кожного, що на відновлення довіри підуть роки. Це, можливо, найтриваліші наслідки нинішньої кризи.
