Хоч що б там відбувалося у державі, хоч які б соціальні чи політичні негаразди спіткали її громадян, сім’я завжди лишалася для них тим надійним прихистком, де можна знайти підтримку, любов та розуміння. У нинішні непрості часи, які переживає Україна, збереження родини як основи людського життя набирає ще більшої значимості. І приємно, що, попри усілякі негаразди, в Україні розпочалися досить позитивні процеси — українці почали більше дорожити родиною та її цінностями. Яскраве тому підтвердження — рекордно низька кількість розлучень. Як повідомляють у Міністерстві юстиції, цього року вперше за останнє десятиріччя в Україні зменшилось число офіційно розірваних шлюбів — аж на 20%.
Так, якщо 2008 року розлучилося понад 166 тисяч подружніх пар, то цьогоріч таких на 30 тисяч менше. А це значить, що ми поступово повертаємося до давніх українських цінностей, основна з яких — міцна родина. Бо переживати різні випробування разом — набагато легше, ніж поодинці. Позитивом є і продовження тенденції, коли кількість зареєстрованих шлюбів перевищує число розлучень. Цього року кількість укладених шлюбів на 56% більша, ніж розірваних. Як повідомляє Міністерство юстиції, найміцніші шлюби традиційно фіксуються у Закарпатській області. Так, з початку року в цьому регіоні на кожні чотири шлюби припадає тільки одне розлучення. Схоже співвідношення (три до одного) спостерігається у Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях та в Києві. В інших регіонах з початку цього року на кожні два шлюби припадає одне розлучення.
Наскільки міцною та довготривалою буде тенденція до збереження сімейних цінностей, «День» вирішив з’ясувати у своїх експертів.
КОМЕНТАРI
Юрій САЄНКО, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України:
— Коли в суспільстві відбуваються різні негаразди, катастрофи чи катаклізми, основним прихистком людей, системою виживання та її захистом, інститутом соціальної безпеки стає сім’я. Це підтвердила і Чорнобильська катастрофа, коли постраждалі покладали всі свої сподівання на родину. Тільки у ній можна себе реабілітувати в нестабільних умовах. Родина зараз набирає найбільшого значення. За даними останнього опитування нашого інституту, найбільша довіра у людей саме до сім’ї. На запитання, чиє майбутнє особисто вас найбільше турбує, 88% відповіло — майбутнє моєї родини. Тобто і довіра, і сподівання, що моє майбутнє — разом з моєю родиною і завдяки моїй цілісності з нею — в українців на першому місці. На другому — моє особисте майбутнє (60%), далі — майбутнє України (60%) і майбутнє мого близького оточення. Наші громадяни надзвичайно високої свідомості, бо пов’язують родину, Україну і себе з ними одночасно. Якщо приходить біда, то саме ці чинники набирають найбільшого значення. Чи збережеться ця тенденція, залежить від того, як швидко наступить в Україні добробут. Але тут є одна небезпечна для сім’ї тенденція: з розвитком демократичного суспільства набирають значення політичні організації, які створюють самі люди і вибудовують таким чином простір соціального захисту. Тобто вирішують певні проблеми не лише з допомогою сім’ї, а й через громадські організації. Якщо набирає значної сили громадське суспільство, то падає авторитет родини, що може призвести і до зростання розлучень. Тому треба працювати з населенням, починаючи ще з дитячого садка, школи, бо саме в дитячому віці починають формуватися основні життєві цінності.
Ірина КУРИЛО, доктор економічних наук, завідувач відділу проблем якості демографічних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень:
— В останні роки рівень розлучень скорочується найбільше у містах, де він досяг високих показників, а в сільській місцевості ситуація досить стала. Високий рівень розлучень був у період кризи 90-х років, потім ситуація стабілізувалася, і ці показники знижувалися за рахунок того, що рівень зареєстрованої шлюбності ставав нижчим, бо це ж пов’язані речі. Багато людей наразі перебуває у незареєстрованому шлюбі, відповідно офіційно вони не розлучаються.
А підвищується рівень розлучень зазвичай через кризові ситуації, які переживає суспільство. Тоді сімейні негаразди — емоційні, психологічні, сексуальні — суттєво підсилюються негараздами економічними та соціальними. Якою буде картина до кінця року й надалі, залежатиме від фінансової ситуації, бо в умовах її погіршення тенденція зниження розлучень може не бути такою сталою. Щодо основних причин, чому люди розривають шлюби, — то це алкоголізм, різні асоціальні прояви, напруження в емоційних стосунках, подружні зради тощо. Приблизно 5% розлучень пов’язані зі станом здоров’я і неможливістю мати дітей. Проте за європейськими мірками, рівень розлучень лишається в Україні досить високим; вище, ніж у нас, — тільки в Росії. Наприклад, у Північній Європі кількість розлучень менша, оскільки тут укладають шлюби у пізнішому віці, тому менше поспішних та невиважених рішень. Є країни, де вагому роль відіграє стратегія пропагування сімейних цінностей. Щоб зберегти тенденцію до зниження розлучень, треба поєднувати продуману соціальну політику з економічною, бо чимало сімей розпадається через брак житла, відсутність економічної підтримки родин тощо.
Лідія СМОЛА, радник секретаря Ради національної безпеки та оборони, екс-директор Державного інституту розвитку сім’ї та молоді:
— Людина так побудована, що в нестабільні часи потребує захисту, який, як правило, можна знайти в сім’ї. Якщо у родинах, де розлучення відбувається через втому один від одного чи розходження характерами, є можливість зберегти стосунки, то вони в часи економічної кризи зберігаються, тому що людині потрібно мати пристанище, мовляв, якось поживемо разом, бо це економічно вигідніше і психологічно спокійніше. Тобто існує економічний чинник, що впливає на розлучення, але здебільшого це стосується не багатих родин, а тих, що живуть за межею бідності. Також спрацьовує психологічний чинник, коли людині потрібна точка опори, щоб захиститися від негараздів держави. Люди шукають підтримки у того, кого добре і давно знають, і нехай між ними було багато сварок чи сперечань, але людині важливо знати, що, незважаючи ні на що, хтось чекатиме її вдома, тобто спрацьовує фактор психологічного захисту. Поки що не можна говорити, що сімейні цінності повернулися до українців повною мірою, просто відбулися загальносвітові зміни, людство зробило крок уперед, і сім’я стала такою, що може сама себе забезпечити. Дещо змінюється модель сім’ї та роль у ній дружини й чоловіка. Як свідчать соціологічні дослідження, в Україні дуже сильні сімейні цінності, бо потреба в сім’ї для українців є надзвичайно великою. Покращення ситуації в Україні може викликати нову хвилю розлучень, якщо не будуть здійснюватися кроки щодо створення сімейних центрів, розвитку системи психологічної допомоги та налагодження роботи соціальних служб. Проте поліпшення ситуації може винести на поверхню ті кризові явища та проблеми, з якими стикається сьогодні українська сім’я. Якщо в людини не забезпечені базові потреби, приміром, сім’я не має хліба, то люди не думають про самореалізацію, адже на першому місці — задоволення базових потреб. Після цього людина може піднятися на наступний щабель — це реалізація особистісних цінностей, одна з яких — родина. Проте ті сім’ї, які проходять усі економічні труднощі, стають набагато міцнішими, згуртованими, і тоді можна говорити про стосунки на рівні «вони», а не «він-вона».
