Рік, що минає, не був наскільки шокуючим, як його попередник. І це вже добре. Війни проти Іраку, про яку так довго говорилося протягом року, теж, на щастя, не сталося. Але тероризм знову нагадав про себе, цього разу в Москві. Але Європа пережила шок від найбільшої за останні 100 років повені і, можливо, найбільшої на Заході екологічної катастрофи з танкером «Престиж». Рік для Європи в цілому пройшов під знаком грандіозного розширення спільного простору, утвореного Європейським Союзом і НАТО. Рік для України пройшов під знаком «Кольчуг», віддалених європейських перспектив і цілком реального поступу у співпраці з НАТО. Нашою підбіркою ми просто нагадуємо читачам про ті події, які, на наш погляд, і відображували пануючі в світі тенденції. Будемо сподіватися, що наступний рік, принаймні, не нестиме ні нових струсів, «дефолтів», конфліктів, воєн, ні подальшої ізоляції України.
СХІДНИЙ МАРШ НАТО...
Чергова хвиля розширення НАТО на Схід, початком якого й стали ухвалені в Празі 21 — 22 листопада рішення про запрошення до Альянсу Словаччини, Словенії, Болгарії, Румунії, Латвії, Литви, Естонії з одного погляду, були вже буденною технічною справою. З іншого ж — рішення в Празі приймалися в умовах, які кардинально відрізнялися і від умов існування НАТО під час «холодної війни», і під час першої хвилі розширення Альянсу. НАТО транформується з військово- політичного блоку, інструменту «холодної війни» на єдину трансатлантичну систему безпеки, змінюючи разом із своєю географією і свою філософію, свою ідеологію і власне смисл свого існування (raison d’etre). Тепер уже не видається фантастикою зближення НАТО з Росією, яке називали останнім цвяхом у домовину «холодної війни», і утворення «двадцятки» (Ради НАТО — Росія). Саміт НАТО в Празі мав особливе значення й для України, попри те, що про її запрошення до вступу не йшлося. Попри всю драматичність подій навколо саміту, пов’язаних із небажанням багатьох західних лідерів бачити серед гостей саміту Президента України, Комітет НАТО — Україна схвалив План дій Україна — НАТО і цільовий план заходів, виконання яких надає Україні змогу бути активним учасником загальних євроатлантичних процесів, передусім, у сфері міжнародної безпеки. Україна, таким чином, отримала шанс не бути ізольованою від загальноєвропейського розвитку, і отримала можливість довести на практиці свою не тільки географічну причетність до Європи — а з часом, переборовши метастази минулого, стати не просто членом НАТО, але й вагомим «вкладником» до глобальної безпеки. Тим більше, що, як говорилося в Празі, ця хвиля розширення — не остання. Те ж, що хоч поки що без безпосередньої участі України зона безпеки і стабільності, яку утворюють НАТО і ЄС, наблизилася до українських кордонів, у Києві сприймають позитивно.
...І ЄС
Рішення, ухвалені під час Копенгагенського саміту Європейського Союзу 12 — 13 грудня, практично кожен із коментаторів — політики, чиновники, експерти, преса — назвали історичними. Затверджено графік масштабного, проблемного, болісного для багатьох і бажаного для багатьох розширення ЄС на Схід. «Європа виправляє свої помилки, зроблені в Ялті 1945 року і в 50-і роки», — таким був загальний тон коментарів події в пресі багатьох європейських країн. Поняття «Європа» в політичному сенсі розповсюджується віднині на Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, Словенію, Мальту, Кіпр, Латвію, Литву, Естонію. Особливо примітне те, що три останні країни з цього списку — невеликі балтійські республіки — з 1939 по 1991 роки входили до складу СРСР. У Копенгагені ж зроблено іншу історичну заяву: вирішено, що за умови виконання Туреччиною критеріїв вступу з нею теж розпочнуться переговори, вже успішно завершені з «чудовою десяткою». Поки що Україна може лише спостерігати за розвитком грандіозного проекту «Європа», до якого залучені сусідні з нею країни — лише її власний розвиток зможе не «віддаляти» її від Європи, як про те говорив Хав’єр Солана, а не просто наблизити, а перетворити на одного з ключових гравців регіону. Все вказує на те, що така мета не є неможливою. До речі, жоден із західноєвропейських лідерів не виступив на захист тези про те, що Україна ніколи не зможе вступити до ЄС. А як саме виглядатиме розширений (з 1 травня 2004 року) Союз, сьогодні не знає ніхто.
ТЕРАКТ У ТЕАТРІ
Захоплення чеченськими бойовиками близько вісімсот заручників під час театральної вистави мюзиклу «Норд-Ост» у Москві в жовтні вкотре привернуло увагу світової громадськості до чеченського питання, а заодно і до стилю політики нинішнього керівництва Росії. Так сталося, що проблема Чечні фактично завжди використовувалася російською верхівкою для отримання політичних дивідендів. Так було в 1996 році, коли закінчилася «непопулярна» на той час серед росіян перша чеченська війна для того, аби переміг на президентських виборах Борис Єльцин. Так було і в 1999 році, коли розпочалася друга чеченська війна, а на фоні її проведення стрімко почав зростати рейтинг тоді ще прем’єр- міністра РФ Володимира Путіна. Сподівання на те, що теракт на Дубровці стане уроком для правлячої еліти Росії і для вирішення чеченського питання будуть вжиті інші, невійськові заходи, не справдилися. Мало не вперше 23 — 26 жовтня цього року, коли стався теракт у Москві, чеченська криза торкнулася й України, оскільки серед заручників майже сорок наших співвітчизників. Троє з них загинули... У цілому ж загинуло більше ста осіб. Причина — застосований газ російськими спецназівцями. Звільнення заручників і в Москві, і в Києві охарактеризували як дуже успішне. Володимир Путін знову опинився «на коні». Дії російського президента і російської влади отримали найширшу підтримку передусім з боку Сполучених Штатів і Великої Британії. Водночас світова преса ставила дуже критичні питання щодо відповідальності влади за загибель заручників.
ДЖОРДЖ ПРОТИ САДДАМА. ХТО КОГО?
Очікуваної війни Сполучених Штатів проти Іраку не відбулося. Надто великий опір отримав Вашингтон від країн світу для проведення антиіракської операції. Білому дому довелося піти на поступки й погодитися на розгляд іракського питання в Раді Безпеки ООН, де було схвалено так званий двохетапний план. На першому етапі — міжнародні інспектори перевіряють об’єкти, що їх найбільше цікавлять, на другому — відбувається чергове обговорення в РБ ООН, під час якого 15 країн-членів цього органу вирішуватимуть, як бути з іракським режимом Саддама Хусейна. Війну проти Іраку вважають неминучою.
Щоправда, Вашингтону так і не вдалося зібрати навколо себе палких прихильників атаки проти Іраку, окрім хіба що Великої Британії. Поки що міжнародні інспектори не знайшли жодних свідчень про те, що Ірак розробляв зброю масового знищення. Хоч Вашингтон вважає, що режим Саддама Хусейна просто її переховує. Водночас жертвою пропагандистської антиіракської кампанії стала Україна. Її Президента Леоніда Кучму звинуватили в схваленні незаконного продажу радарних установок «Кольчуга» Багдаду, що не лише стало потужним ударом по українсько-американських відносинах, але й призвело до подальшого погіршення іміджу України в світі. Одним з проявів цього стали перипетії навколо незапрошення Президента Кучми на надважливий для України саміт НАТО в Празі. Чи відбудеться війна проти Іраку? Яким буде фінал «кольчужного» скандалу? Усі ці питання переходять в наступний рік.
ГОРЕ ВІД «ПРЕСТИЖУ»
У листопаді біля берегів Іспанії затонув танкер «Престиж», на борту якого знаходилося 70 тисяч тонн нафти. У Західній Європі — найбільша в історії екологічна катастрофа. Вчені говорять, що мазут із контейнерів «Престижу» може витікати ще чотири роки. Щодня в океан із п’ятнадцяти пробоїн у танкері просочується 125 тонн нафтопродуктів. Експерти працюють над тим, щоб припинити витік. Зокрема, голландська компанія «Smith International», яка брала участь у підйомі підводного човна «Курськ», запропонувала іспанцям свій план із відкачки мазуту із затонулого судна. За попередніми підрахунками, операція обійдеться в 50 мільйонів євро. На одну тільки її підготовку піде три місяці, і ще два — на відкачку нафти. Разом із тим ніхто не може сказати, скільки часу знадобиться природі Галісії, щоб оговтатись від уже завданої шкоди.
ЛІТО ПІД ВОДОЮ
У серпні розбушувалася стихія. У Європі — найбільша за останні сто років повінь. Потоп — у Чехії, Австрії, Румунії, Німеччині, на півночі Італії. Затоплені Прага і Дрезден, у тому числі історичні райони. Стихія забрала близько 90 життів, сотні тисяч людей залишилися без даху. Збиток — мільярди євро. Здається, що небо прорвалося і на півдні Росії, і в Південно-Східній Азії. Там також заливає. У Росії — понад сто загиблих, у Китаї — понад тисячу, в Індії від повені постраждали п’ять мільйонів чоловік. Повінь ламає життя людей і змінює плани європейських урядів. У Німеччині переносять на наступний рік податкову реформу, Чехія переглядає плани закупівлі винищувачів. Гроші потрібні потерпілим.
