Понад три роки минуло з часу останньої перемоги київського «Динамо» у Лізі чемпіонів. Це сталося у другому матчі цьогорічного турніру. Могло бути рівно три роки, якби кияни перемогли у Парижі місцевий «ПСЖ» у першому матчі групового турніру. Однак динамівці програли 1:4. Коли ж за кілька днів динамівці з таким самим рахунком поступилися у Донецьку місцевому «Шахтарю» і вибули з Кубку України, звільнення тренера Юрія Сьоміна виглядало неминучим. Так, врешті, і сталося. На посаду тренера «Динамо» минулого тижня був запрошений Олег Блохін, якому і випало здобути разом із командою першу перемогу у Лізі чемпіонів із 2009 року.
Власне, у такому результаті не мав сумніву практично ніхто. Занадто слабким виглядає загребське «Динамо» на тлі інших команд групи «А». Швидше за все, хорватську команду очікує той же результат, що й торік, коли вона програла всі шість матчів групового турніру. Тож перемога над загребським «Динамо» виглядала для «Динамо» київського чимось на зразок обов’язкової програми, яка практикувалася колись у змаганнях із фігурного катання. У цій програмі фігуристи мали виконати певні фігури, а журі — оцінити якість цього виконання. Так само і київське «Динамо» мало виграти у своїх «тезок» із Хорватії, а глядачам належало оцінити якість показаної при цьому гри. Щоб зрозуміти, чи готові сьогодні кияни боротися за щось більше, ніж третє місце у групі.
Формально команда Олега Блохіна перемогла хорватських опонентів так само, як перед тим це зробив португальський «Порто». Тобто впевнено із запасом. Та навряд чи варто після цього розсипатися у компліментах динамівцям. За тиждень гру команди реально покращити неможливо. За такий термін реально можна змінити лише емоційний настрій футболістів, які б отримали новий стимул для удосконалення гри від нового наставника. Саме на емоціях, як виглядало, і почали кияни гру на хоч і не повністю, але заповненій арені «Олімпійського». Висока швидкість і пресинг дозволили господарям поля швидко відкрити рахунок — це зробив Олег Гусєв. Згодом кияни могли відзначитися не один раз, але м’яч у ворота гостей влетів від власного захисника, який намагався перервати простріл динамівця Тайє Тайво у штрафний майданчик.
Це сталося за півгодини після початку гри, тож в годину, що залишилась, можна було спокійно придивлятися до змін у грі київської команди, намагаючись оцінити її нинішній потенціал. На мою особисту думку, команда поки що грає у той самий футбол, що й за попереднього тренера, лише з більшою енергією. Як і раніше, швидкий перехід із оборони до нападу вдається далеко не завжди. Так само залишилися проблеми з переходом від атаки до захисту. Є питання і щодо виконавців на певних позиціях.
Над усім цим команді разом із тренером доведеться працювати у короткі проміжки між вирішальними поєдинками осінньої частини сезону. Говорити у таких умовах про кардинальну перебудову гри не доводиться. Так само, як і про підвищення фізичних кондицій футболістів, які далеко не у всіх знаходяться на належному рівні. Тож уся надія на ті самі позитивні емоції, які має принести команді зміна тренера. Тому що у критичні моменти відповідальних матчів усе вирішує не лише майстерність гравців чи обрана тактика, а гранично висока налаштованість усієї команди на здобуття перемоги. А перемоги київським динамівцям нині потрібні практично у всіх матчах — як у чемпіонаті України, так і в Лізі чемпіонів. Перша ж поразка зробить шанси команди на виконання поставлених перед сезоном завдань суто теоретичними. Що поробиш — занадто багато було втрачено у вересні.
До наступної гри Ліги чемпіонів проти «Порто» у гостях залишилося три тижні. Хочеться сподіватися, що за цей час динамівці не лише вийдуть на рівень «обов’язкової» програми, а й покажуть високий рівень гри у протистоянні справді потужному європейському клубові. Який, перемігши вдома ПСЖ, вийшов на перше місце у групі і в разі перемоги над київським «Динамо» може практично гарантувати собі вихід до наступного раунду Ліги чемпіонів.
