24 січня, через 40 днів після кончини предстоятеля Української греко-католицької церкви (УГКЦ) кардинала Івана Мирослава Любачівського, у Львові розпочав роботу Синод єпископів цієї церкви. Синод зібрався заради того, щоб обрати нового предстоятеля церкви. Вчора ним став єпископ Любомир Гузар. Як повідомляє Апостольська Нунціатура в Україні, «папа Іван Павло II потвердив вибір Преосвященного Владики Любомира Гузара на Верховного Архієпископа Львівського для українців, згідно з рішенням Синоду Єпископів УГКЦ 25 січня 2001 року».
Владика Любомир Гузар — не нова постать у церковному житті України, бо кілька останніх років він фактично керує УГКЦ. Народився у Львові 1933 року, де навчався в народній школі та гімназії. Його дід та прадід були священиками. 1944 року разом із родичами залишив Україну, навчався в українській гімназії Зальцбургу. Невдовзі переїхав із батьками до США. Духовну освіту здобув у США та Італії. 1958 року був рукоположений на священика. Викладав філософію та українську мову в духовних закладах. З 1969 жив в Римі, де став архимандритом студитського монастиря Святого Теодора Української греко-католицької церкви. У той час він тісно співпрацював із кардиналом Йосипом Сліпим, який 1977 року висвятив Любомира Гузара на єпископа. Ступінь доктора богослов’я владика Любомир отримав за наукову працю «Митрополит Андрій Шептицький — передвісник екуменізму».
На початку 90-х років єпископ Любомир повернувся в Україну, де 1996 року став екзархом новоствореного Києво-Вишгородського Екзархату УГКЦ. Починається розбудова церковних греко-католицьких громад у східній Україні. Невдовзі, у зв’язку з хворобою глави УГКЦ кардинала Івана Мирослава Любачівського, Любомир Гузар став єпископом-помічником з делегованими правами — фактичним повноважним керівником УГКЦ.
На посаді єпископа-помічника Любомир Гузар приділяв особливу увагу таким проблемам, як укріплення ієрархічних структур та дисципліни церкви, створення мережі духовних навчальних закладів, у тому числі вищих, підвищення освітнього та морального рівня духовенства, утвердження духовного авторитету церкви. Він є переконаним прихильником єдності християнства — адже «поділена на конфесії Церква суперечить волі Ісуса Христа». Через те намагається підтримувати та відновлювати нормальні стосунки з духовенством інших церков та конфесій України.
