Показовим є той факт, що нинішніх учасників передвиборних баталій цілком влаштовує зростаюча кількість тих, хто бажає облити один одного брудом. Це свідчить про те, що в каламутній воді кожен із опонентів сподівається непомітно виловити найбільш корисні для себе речі. Здається, їм повністю байдуже, що звичайний виборець потрапляє в ситуацію, коли він стоїть перед вибором занурюватись у цей бруд чи ні, якщо в нього ще остаточно не знищили гаряче бажання реалізувати своє право волевиявлення.
В такому випадкові напрошується парадоксальний висновок: метою зазначених маніпуляцій є й зведення до мінімуму кількості свідомих у своєму виборі громадян, які бажають прийти на виборчі дільниці, оскільки так туди прийдуть лише ті, що будуть належним чином підготовлені зробити правильний вибір.
Значною мірою, такій кількості негативної інформації, про конкретних суб’єктів парламентських перегонів, ми, в першу чергу, зобов’язані деяким політтехнологам, завданням яких є привернути якнайбільшу увагу загалу до своїх працедавців. Отож, найпростіше наввипередки поширювати якомога більше чорного піару про конкурентів, адже з погляду психології швидкість та ступінь впливу негативної інформації, на відміну від позитивної у декілька разів вищі. Дивує при цьому інше. Чому нам постійно нав’язують необхідність розгрібати сміття, як єдину можливість отримати більш менш об’єктивну інформацію про те, що відбувається?
Замість того, щоб провести моніторинг результатів діяльності політичних партій та окремих народних депутатів, яких репрезентовано в нинішньому складі Верховної Ради України, увагу українців відволікають на обговорення моральних та етичних аспектів політичної діяльності. Я абсолютно переконана, що моральний стан суспільства перебуває в безпосередній залежності від моральності тих осіб, які уособлюють державу. Проте це зовсім не означає, що об’єктивний аналіз економічних і соціальних досягнень і втрат окремого громадянина та України в цілому за останні роки, необхідно перетворити в диспути з етичних питань, а також влаштовувати сеанси політичних викриттів замість публічного обговорення конкретних стратегічних завдань, з якими йдуть на вибори політичні партії та блоки. Отже, для того, щоб не було «мучительно больно за бесцельно прожитые годы», а саме — за найближчі чотири, не завадило б час, який у нас залишився до виборів, використати для визначення справжніх політичних цілей майбутніх народних обранців. Не завадило б при цьому, щоб вони проявили добру волю та поінформували про це потенційних виборців заздалегідь.
