У вівторок телерадіокомпанія «Студія «1+1» оскаржила у Вищому господарському суді України рішення Київського міського апеляційного суду, що того ж дня підтвердив лютневе рішення судді А. Шкурата. Нагадаємо, що тоді саме цей суддя Київського господарського суду за позовом телекомпанії «АІТІ» виніс рішення про недійсність ліцензії «Студії «1+1» на право мовлення на другому загальнонаціональному телеканалі мовлення (УТ-2). «День» звернувся до генерального продюсера телеканалу «1+1» Олександра РОДНЯНСЬКОГО з проханням прокоментувати те, що відбувається.
— У лютому ви визначили рішення Київського господарського суду як замовлене і навіть назвали імена тих, хто тоді, на вашу думку, за ним стояв. Чи можете ви сьогодні з тією ж визначеністю стверджувати, хто саме стоїть за цими діями?
— Я не схильний називати конкретні імена. Не тому, що не впевнений у їхній причетності. Але було б примітивно зводити все до Рабиновича. Зрозуміло, що він тільки ініціював цю справу. Але хтось свідомо доводить цю історію до точки кипіння. І цей хтось, судячи з усього, має фінансові і політичні можливості. А мета у кожного своя. Один зводить рахунки, інший — зацікавлений у зміні системи політичного балансу в країні. Ще хтось незадоволений своїм впливом та має намір перекроїти медіа-простір. Це не означає, що вони всі є причетними до того, що відбувається навколо «1+1». Але, очевидно, що стежать за цим або на відстані, але з задоволенням, або (якщо є можливості) сприяють наростанню цих проблем.
— Як далеко канал готовий зайти у цьому протистоянні?
— Це не протистояння — ми себе захищаємо. І ми в змозі захистити себе. Ми налаштовані йти до кінця. Але, по-перше, мені складно уявити, що ми програємо суди. Є ще дві вищі інстанції — розраховую, що вони можуть винести рішення на нашу користь. По-друге, навіть якщо гіпотетично уявити собі можливість оголошення тендера на канал у майбутньому, то хто тоді зможе серйозно конкурувати з «1+1»? Новини, програми від «Мільйонера» до «Гарему», серіали — ми це не тільки можемо, але й робимо. Канал сьогодні знаходиться у дуже гарній творчій, фінансовій формі.
— Чи були якісь порушення в ході розгляду справи?
— Усе, що ми з вами сьогодні обговорюємо, — на підставі почутого в залі суду. Самого рішення ми ще не одержали. Тому мені складно говорити про якісь порушення. Але можу сказати, що порушення здорового глузду і логіки, на мій погляд, очевидне. Саме рішення викликає різного роду підозри. Чому воно саме таке? Тут можуть бути різні спекуляції на теми реальних мотивів — від політичних до убого- матеріальних — але це не більш ніж припущення, яке треба аргументувати. А я навіть прізвищ суддів не знаю. Чому вони взяли на себе сміливість прийняти такого роду рішення? Напевно, у них для цього були якісь внутрішні підстави. Внутрішні, тому що не думаю, що їхнє рішення випливає з обставин справи. Як можна позбавляти ліцензії на підставі неточно виписаних документів, при тому, що позивач не претендує на те, щоб брати під сумнів самі рішення Нацради. А ліцензією називається сам папір чи рішення Нацради? Якщо рішення правильні, а додаток до ліцензії не оформлено відповідно до норм, то суд повинен зобов’язати Нацраду видати новий документ, оформлений за правилами. А замість цього він чомусь скасовує саме рішення. Нелогічно це. Тому нічого іншого, крім пошуку мотивацій, на думку не спадає. Я не маю наміру шукати винних. Ми ніколи не звинувачуємо у своїх проблемах інших, але в даній ситуації це не можна пояснити іншими словами.
Ми були надзвичайно незадоволені тим, що справу забрала на розгляд вища інстанція, але сам факт, що вона з’явилася та її розглянули саме вчора, в день, коли у країні не було ні Президента, ні спікера парламенту, політичне життя завмерло, почався відпускний період. Іншими словами, це було сплановане і прийняте не в інтересах «1+1», а в інтересах тих, хто розумів, що подібне рішення може бути негативно-резонансним.
Я б не називав прізвище однієї людини і не вважав би її в змозi здійснити такі досить серйозні операції. Я вважаю, що там може бути і невелика політична інтрига, цілком припускаю банальну фінансову операцію за участю так званих судових брокерів (зверніть увагу, що я не звинувачую нікого із суддів, але є прецеденти, і я вірю в те, що інколи у нашій країні складні політичні схеми набагато менш ефективні, ніж банальні фінансові).
— Наскільки ймовірна інформація, що суддя Шкурат подав позов проти «1+1»?
— Мені нічого про це невідомо.
— Який резонанс викликало рішення суду?
— Ми розуміємо, що це тривалий юридичний процес. Те, що один із його етапів не на нашу користь, не означає, що ми не будемо боротися далі, — і напевно, захистимося. Вважаю, що все це не на користь не тільки компанії «1+1», а й у цілому українському телепростору, рекламному ринковi і міжнародній репутації країни. Тоді, коли всі намагаються відмитися від бруду, що виливають на Україну, ситуація з «1+1», який має іноземного партнера — відому медіа-імперію Рональда Лаудера, — набуває негативного резонансу у світі. Крім того, цей наш партнер має досвід боротьби за свої інтереси в Чехії, де в результаті чотирьох років міжнародних судів прийняли рішення на підтримку іноземного інвестора (чеська держава повинна виплатити Лаудеру близько 600 млн. доларів). Невже хтось у цій країні допускає, що люди, які інвестували величезні кошти у створення та розвиток популярного каналу, зупинять хоча б на секунду боротьбу за власні інтереси? Тому моє завдання сьогодні: а) дати зрозуміти колективу і всім партнерам, що все розвивається за планом, «1+1» продовжує стабільно працювати, робити нові проекти; б) робити все необхідне, щоб ми могли розраховувати на прозорий і логічний розгляд нашої справи в судах наступних інстанцій; в) сприяти тому, щоб імідж ні країни, ні українського телебачення не постраждав у результаті цієї історії.
