Віра ДЕМ’ЯНЕНКО, пенсіонерка:
— Пропрацювавши 52 роки водієм тролейбуса, я зараз отримую нарівні з тими, хто майже не працював. Цього місяця я отримала 117 гривень пенсії, сплатила за квартиру, електрику та телефон — і що ж залишається на життя? Крім того, я більше нікому не довіряю: мене вже дуже обдурили на «гарних відсотках» у ті роки, коли рахунок купоно-карбованців йшов на мільйони.
Володимир Іванович, інженер:
— Особисто я купувати ці облігації не збираюся. Ще з радянських часів народ втратив довіру до державних облігацій. Тому, на мій погляд, знайдеться мало бажаючих придбати нові цінні папери. Та й у кого зараз є гроші? Не більше ніж у 5% населення.
Юрій Миколайович, державний службовець:
— Я нікому в цьому житті не довіряю, а облігаціям — тим більше. Ви ж самі розумієте: скільки можна покірливо віддавати свої гроші державі?
Володимир Васильович, пенсіонер, колишній військовослужбовець:
— У цю гру я з державою не граю: досить, вже награлися. Так було в радянський час — так триває і зараз.
Юлія ПАШКЕВИЧ, пенсіонерка:
— Нас у цьому житті стільки разів обманювали, що ми залишилися тепер ні з чим. Жодних облігацій я купувати більше не буду ніколи.
