Опозиційна партія «Собор», а також родинні їй громадські організації Інститут відкритої політики і Фонд «Україна Інкогніта» (все очолює А.Матвієнко) завершили досить екзотичну акцію — регату «Собор-2000». Змужнілi, засмаглі, з обвітреними обличчями і переповнені враженнями від двотижневого плавання в народ, партійне керівництво і активісти «Собору» провели прес-конференцію про те, що було «прожито і зрозуміле». На трьох крейсерських яхтах вони подолали 1400 км водного шляху по Дніпру і Чорному морю від Києва до Севастополя, під час чого їх дошкуляли жорстокі шторми, відсутність світла на бакенах під час нічних переходах по Дніпру, браконьєрські сітки, поставлені всюди за течією Дніпра і деяке місцеве начальство (особливо севастопольське), яке, за визначенням лідера партії А.Матвієнка, боязко уникало відкритих дискусій з опозиціонерами і намагалося всіляко перешкодити яхтсменам на суші.
А на суші в яхтсменів програма була такою насиченою, що навіть перелік усього зробленого може скласти повну антологію політичного пiара. Отже, політики несли в народні маси ідею єдності і соборності України, проводили «круглі столи», на яких розказували про свою діяльність і своє бачення процесів в країні, допомагали в розв’язанні конкретних місцевих проблем, демонстрували, що свобода слова ще не померла (очевидно у відповідь на те, що місцеве населення «по всьому шляху проходження ображалося на відсутність правдивої інформації»). А так само боролися з наркоманією і СНІДом, відроджували історичну пам’ять українства, сприяли порозумінню віруючих і духовенства різних православних церков, проводили безкоштовне медичне обстеження і правове консультування громадян, пропагували здоровий спосіб життя, організовували численні спортивні змагання. Комусь для виконання такої програми було б потрібне ціле політичне життя, а тут — стахановські темпи і море вражень.
Словом, якщо мода на політичний туризм приживеться і витіснить звичку наших політиків полювати на тигрів в далекій Африці, то «Собор» стане не тільки піонером нової течії (з урахуванням проведеного раніше велопробігу і пішого походу, що готується), але й запише в свій актив перевиконання нормативу на звання заслуженого майстра спорту по політичному туризму.
Під час регати партійці зрозуміли чимало речей. Наприклад, вибачте, але яхтсменам-політикам «аж повилазило», так вони намагалися побачити паростки економічного благополуччя, яке нібито наздогнало Україну. Та на жаль... Труднощі похідного життя, як це часто траплялося з поетами, надихнули лідера партії на мальовничі порівняння. Наприклад, нічні переходи в непроглядній пітьмі по Дніпру, асоціювалися в А.Матвієнка з блуканням у пітьмі України, яку недбайливі керівники без компаса і дорожніх покажчиків завели незнано куди. Ще один яскравий спогад — як сiли на мілину всі три яхти, і довелося пірнати під них і виносити кожну яхту на плечах. Асоціація: ось так і владі необхідно на плечах винести Україну з мілини. Передiсторія: пам’ятається, що і А.Матвієнко недалеко стояв від владного штурвала, коли у пітьмі непроглядної ночі Україну підводили до мілководдя, і карти тоді здавалися єдино вірними і курс не ставився під сумнів.
Якщо відволіктися від симпатичних подробиць туристичного походу «Собору» по мальовничих водних просторах України, то яхт-клубний захід «Собору» яскраво ілюструє явище політичного туризму: спочатку в політиці треба випробувати положення «у керма», отримавши «від керма», стати опозиціонером, після чого за штурвалом крейсерської яхти провести відпустку і вразити журналістів істиною, що «тільки перевірених людей, здорових і мужніх» вимагає політика. Але м’язи не замінять принципів. А коли, по словах А.Матвієнка, він досі прокидається вночі потривожений: «Де ми йдемо?» — це не тільки залишкове явище похідного життя, але й ефект задушливої ночі. Всі ми так спимо. Час такий. Азимут загублений, компас зламаний. Інша річ, що відповідь на це питання люди з мускулами, навіть після авто-, мото-, яхто-, велопробігів знаходять не так часто, як люди з принципами.
А «Собор» піде днями шляхом Олекси Довбуша, намагаючись розбудити в собі дух опришків, вклониться всім національним героям, які боролися за честь і славу України. А потім, за задумом керівництва партії, зійде воно на Говерлу і прибере там все сміття, що залишилося від попередніх підкорювачів вершини (останнім з тих, що сходили, був, пам’ятається, прем’єр). Які образи! Які сни! Читайте Фрейда.
