Нинішній режим спростовує прогнози найбільш затятих песимістів. Наші права порушуються з особливим, навіть збоченим, цинізмом.
Наприклад, минулої суботи у Києві святкували День Європи. Гарна, пафосна назва, а скільки асоціацій — в першу чергу щодо демократичного життя, основних прав і свобод, що дотримуються у Старому Світі неухильно.
А ще у той-таки День Європи у Києві мав проходити Марш свободи — щорічна демонстрація столичної (підтримувана і в інших великих містах країни) субкультурної молоді за реформи у державній політиці щодо алкоголю, тютюну та інших наркотиків. Ініціатори хочуть перенести центр уваги держави на процвітаючу в країні наркомафію, на те, що міліція, котра мала боротися з наркоділками, часто покриває їх, а «план по посадках» робить за рахунок споживачів — інакше кажучи, замість того, щоб посадити вбивцю, котрий труїть героїном сотні юнаків та дівчат, хапають кількох студентів за розкурювання самокрутки з «травичкою». Притому реклама набагато небезпечнішого, аніж марихуана, алкоголю є масованою і неконтрольованою. Можна скільки завгодно сперечатися з цими тезами, але в них точно немає нічого злочинного, якщо, звісно, не вважати запрошення до дискусії за злочин. В будь-якому разі такі марші у Європі — річ звична. Вони проходять регулярно, збирають більшу чи меншу кількість учасників і не спричиняють жодних проблем. Нікому з влади у цивілізованих країнах навіть на думку не спадає ці акції забороняти.
Але в нас — заборонили.
Марш проходить щорічно починаючи з 2005-го — першого року «помаранчевої» влади. Можна, звичайно, списати заборону на бажання нового режиму якомога швидше позбавитися спадку ненависних попередників. Але цікава деталь — відверто нацистська партія отримала дозвіл на контрдемонстрацію без жодних проблем. Ще раз: політична сила, чия ідеологія несе реальну загрозу громадському спокою у державі і може призвести до розпалювання кривавого конфлікту, безперешкодно мітингувала у центрі Києва.
І це дозволила влада, що будує свою риторику на нещадній критиці націонал-демократів, на цілодобовій боротьбі з бандерівською «фашистською загрозою».
І декорація з семи(!) автобусів, напханих ОМОНом, нікого не має вводити в оману: абсурдно великі сили були прислані винятково для того, щоб ніхто не спробував скористатися своїм правом на вільне і безперешкодне проведення вуличних зібрань поза прописаним печерськими узурпаторами сценарієм. Попри це, марш все одно пройшов у формі інформаційного пікету, котрий організатори були змушені розпустити, щойно міліції здалося, що кількість його учасників стала завеликою.
Ще виразніше привітала Європу влада в Харкові. Там навіть не щодо наркотиків пропонували поговорити — лише обурилися брудом на вулицях. Крихітну, з 35-ти чоловік, демонстрацію проти сміття на вулицях (за чистоту яких саме влада і відповідає, отримуючи зарплатню з наших податків) міліція просто розігнала. Підійшли і сказали, що такої проблеми, як сміття, у місті немає(!), а щодо демонстрації нема рішення погоджувальної комісії міськради (що це за новина — адже у нас дозвільна система щодо будь-якої демонстрації?), тож акцію заборонено. Двох учасників затримали.
Вочевидь, борці за чистоту нації сьогоднішній владі набагато ближчі, ніж ті, хто виступає за чистоту вулиць чи охайність самої влади.
І це — День Європи? Втім, запитання, звичайно, риторичне.
