Відносини по лінії Президент — прем’єр-міністр останнім часом все частіше викликають невловиме відчуття дежа вю. Події 2006— 2007 років, які в результаті призвели до позачергових парламентських виборів і відставки уряду Віктора Януковича, хоч і не так явно і різко, але все ж немов повторюються. У ЗМІ гуляє офіційно непідтверджена версія про те, що Президент Віктор Ющенко на зустрічі з керівництвом Верховної Ради і Кабміну зажадав відправити у відставку голову правління Ощадбанку Анатолія Гулея, а також позбавити уряд квоти у спостережній раді цього банку. При цьому Президент нібито посилався на результати перевірки Ощадбанку Національним банком України, в ході якої було виявлено «численні порушення». Чи міг не знати про них Анатолій Гулей? А ще Ющенко, за словами неназваних джерел у коаліції, заявив, що має у своєму розпорядженні інформацію про нецільове використання коштів Ощадбанку під час виборчої кампанії. «Гроші спрямовувалися на фінансування політичної сили, представників якої немає у цій залі», — сказав Президент, давши таким чином зрозуміти, що йдеться про Партію регіонів.
У свою чергу Анатолій Гулей у коментарі одному з видань повідомив, що йому незрозуміла мотивація висловлених йому претензій. При цьому він категорично відкинув обвинувачення у фінансуванні Ощадбанком політичних партій: «У результатах перевірки Нацбанку нічого такого не вказано, і, думаю, Президента неправильно інформували». Гулей, який відчуває за спиною підтримку Юлії Тимошенко (буквально напередодні вона не шкодувала слів, висловлюючи йому свою персональну вдячність за ефективну роботу з організації виплат вкладникам Ощадбанку СРСР), явно не хоче покидати свою посаду і має для цього аргументи: «Доки новий голова розбереться у відносинах із відомствами та з керівниками на місцях, мине кілька місяців. А для зупинки всіх виплат достатньо просто розбалансувати нинішній процес бюджетних перерахувань».
На перший погляд, «атака» на Гулея є не чим іншим, як виявом ворожих відносин між Президентом і прем’єр-міністром, що неминуче виникають на ґрунті аналізу ситуації з рейтингами. Адже зрозуміло, що, незважаючи на всі можливі й навіть очевидні економістам і політикам наслідки виплат, що проводяться Тимошенко через Ощадбанк, її рейтинг у результаті зростає мов на дріжджах. Але водночас зростають і ризики. Тимошенко це добре розуміє. Недарма ж вона з Брюсселя послала Президенту меседж про те, що не має наміру претендувати на наступних виборах на його посаду, і навіть пообіцяла підтримати єдиного кандидата від демократичних сил, тобто нинішнього Президента. Проте, якщо заглибитися в суть цього переданого через ЗМІ послання, то там можна виявити ще й дещо завуальовану загрозу. Підтримка на виборах пов’язується з низкою умов: «Якщо наша співпраця з Президентом Віктором Андрійовичем Ющенком буде гармонійною, збалансованою, демонструватиме єдиний спільний підхід до розв’язання всіх питань...». У цьому випадку була відвертою перед єврочиновниками Тимошенко: «...я можу ще раз підтримати Віктора Андрійовича Ющенка на цих виборах і продемонструвати єдність демократичної коаліції». І тут-таки додала (щоб ніхто не сумнівався в її силі й рішучості): «Однак це рух із двостороннім напрямом».
Тим часом, Віктор Ющенко — це не лише потенційний кандидат на другий президентський термін, а ще й чинний Президент країни. Чи може він скласти з себе відповідальність за дії влади і, зокрема, уряду? Саме цим і зумовлені його вимоги до Кабміну щодо розробки дієвих антиінфляційних заходів, а заразом — і заходів із оздоровлення державного Ощадбанку, який у зв’язку з відомими виплатами може зрештою потрапити у скрутне становище. Мабуть, Президент у цьому питанні не може не прислухатися, зокрема, до висновків опозиції, яка стверджує, що бюджетних коштів, виділених для компенсації внесків, явно недостатньо.
Аналогічні висновки зроблено і в апараті РНБО. Заступник секретаря РНБО Андрій Пишний заявляє, що урядові слід якомога швидше шукати нові кошти для виплати компенсацій. Він нагадав, що в Ощадбанк як надійшло $400 мільйонів, і ця сума з урахуванням черг скорочуватиметься досить динамічно, а за прогнозами фахівців Ощадбанку, за виплатами, «враховуючи сьогоднішній соціальний ажіотаж», звернеться не менш 20 мільйонів осіб. Але в бюджеті реально передбачено лише 6 мільярдів гривень. Ще 12 мільярдів повинна дати приватизація держмайна, але вона, скоріш за все, буде припинена до того, доки під неї не буде підведена, як того вимагає Президент, законодавча база. І це вже підстава для тривоги. «Я вважаю неприпустимим використання валютних резервів для реалізації цього процесу. Гадаю, відповідальний уряд має знайти додаткові джерела з урахуванням стратегії економічного розвитку України і непогіршення поточних фінансових показників», — каже Пишний, явно викладаючи позицію Президента. Крім того, він повідомив, що РНБО збирається ініціювати засідання спостережної ради Ощадбанку, а також не виключає можливості кадрових змін у його правлінні.
