У Києві у понеділок відбувся брифінг Міноборони про хід та особливості осіннього призову 2000 року. На жаль, про нову тенденцію, яка поширюється серед майбутніх захисників Вітчизни, на брифінгу не йшлося. Очевидно, до столиці ще не дійшла інформація про масовість цього явища, однак військовики на місцях уже забили тривогу. Як повідомив кореспонденту «Дня» Микиті КАСЬЯНЕНКУ військовий комісар Криму генерал Олександр Волков, до 25% молодих кримчан цьогорічного призову не зможуть служити в армії через різноманітні хвороби, а близько 5% юнаків не потраплять до лав Збройних сил через ослабленість організму, до чого призвело недостатнє харчування та недостатній фізичний розвиток.
За словами заступника військового комісара міста Канева (Черкаська область) капітана Ігоря Антонова , який три роки тому служив командиром батареї, вага повної солдатської викладки (автомат Калашникова, бронежилет, підсумок, боєкомплект, саперна лопатка, протигаз, фляга з водою, сухий пайок, індивідуальний медпакет) — близько 30 кг. На марші і здорові не всі витримують. А що казати про юнаків, які приходять на призовні пункти — зростом до 160 см, вагою в межах 48 кг? Навантаж на такого повну викладку, дай до рук кулемета — він на перших же метрах упаде, як лантух.
Цілком зрозуміло, чому «дистрофічна» тенденція мало хвилює столичне керівництво. Як повідомив на брифінгу «Осінній призов—2000» начальник Головного організаційно-мобілізаційного управління Збройних сил України генерал-лейтенант Микола Матюх, згідно зі звітами обласних військових комісарів, цієї осені може бути призвано й відправлено у війська 70795 осіб. Водночас, згідно з Указом Президента Леоніда Кучми, до 30 листопада 2000 року передбачено відправити у війська 47980 призовників. Як бачимо, відбирати є з кого. Здавалося б, усе логічно, підстав для тривоги немає. Однак у «дистрофічної» тенденції є й інша сторона. Адже, за інформацією кореспондентів «Дня», окрім природньої дистрофії (через безробіття батьків, нестатки в родинах, некалорійне харчування), призовники ослаблення організму іноді викликають штучно: варто на місяць-півтора перед медкомісією «сісти» на хліб та воду й трохи потерпіти, зате потім рік відстрочки гарантований. Відтак, ймовірно, що дистрофія (як природна, так і штучна) найближчим часом стане новою «плоскостопістю», яка допомагатиме призовникам «косити» від армії, багатьом iз яких служба уявляється безцільним, виснажливим, марним заняттям.
Дійсно, як зазначив капітан Ігор Антонов, тримісячний курс молодого бійця — достатньо непросте випробування для солдата. Фізпідготовка (стометрівка, трикілометровий крос, підтягування) є жорстоким тестом, який перевіряє придатність новачка до служби. Зазвичай за перші два-три тижні молоді бійці втрачають у вазі, худнуть. Однак уже за місяць-другий, втягнувшись у режим, вони залюбки фотографуються й відсилають рідним знімки. На них доволі кругловиді юнаки виглядають зовсім не виснажено. Значна частина військовослужбовців, за словами капітана Антонова, згодом навіть набирає у вазі понад «цивільну» норму. Звичайно, 6 грн., що їх виділяє держава на солдатський добовий раціон, для молодого 18-річного хлопця — не абищо (у студентській їдальні за ці гроші можна взяти хіба 100 гр. сосисок, салат, каву й тістечко, а студентські й солдатські навантаження не порівняти). Проте, як це не дивно, більшість батьків і матерів (надто ж із незаможних родин) наполягають на тому, щоб їхні сини йшли служити. «Принаймні, буду знати, що мій Руслан тричі на день буде нагодований, не питиме, не гулятиме, — розповідає мати трьох синів, удова, жителька Канева Лідія Ш. — Краще нехай відслужить, аніж, тиняючись удома по підворяттях, навчиться курити, колотися, пити».
Парадокс, але факт: дехто з призовників іде до армії, аби наїстися. Очевидно, «дистрофічну» тенденцію все ж узято до уваги у найвищих військових кабінетах. 4 жовтня в Головному продовольчому управлінні (ГПУ) Міноборони пройшов черговий тендер по закупівлі продовольства для Збройних сил. За словами заступника начальника ГПУ Тилу Міноборони Сергія Проценка , цього року вперше розрахунки з постачальниками (бажаючих більш ніж достатньо: близько 40 компаній зголосилися забезпечувати армію продуктами) будуть провадитися безготівковим способом, а не казначейськими векселями чи взаємозаліками, як було раніше. Тендер і так зване тендерне забезпечення (тобто проплата наперед 3-5% від загальної суми поставки) дали змогу укласти договори з сумлінними партнерами. «На попередніх конкурсах, які провадилися без тендерного забезпечення, — сказав Сергій Проценко, — ми іноді потрапляли в халепу — коли до участі в тендері допускалися перекупники, котрі, не маючи продукції, виставляли свої ціни, а потім просто не укладали з нами договори. Між іншим, ми й до сьогодні через таких горе-постачальників не змогли отримати по деяких тендерах цукру та жирів». Очевидно, що армійський тил вишукує можливості, аби забезпечити солдатам пристойне харчування, враховуючи при цьому, що значну кількість новобранців доводитиметься не просто годувати, а відгодовувати, доводячи масу їхнього тіла до норми.
30 вересня міністр оборони України Олександр Кузьмук презентував Державну програму реформування та розвитку Збройних сил України на період до 2005 року. «В основу програми покладено аналіз як зовнішньополітичної, так і внутрішньої ситуації, котра, за оцінками спеціалістів, сприяє розвитку армії — не існує потенційної загрози для України», — підкреслив Олександр Кузьмук у своєму виступі перед присутніми. Згідно з наказом міністра оборони «Про заходи щодо переходу Збройних сил України на комплектування за контрактом», передбачається їх поетапне переведення на комплектування за контрактом — на період до 2015 року. До того часу, поки військо стане абсолютно контрактним, ще довго — цілих 15 років. І хочеш не хочеш, армія повинна буде увесь цей період опиратися на не зовсім «кондиційних» призовників.
«Дистрофічна» тенденція найближчим часом навряд чи піде на спад. Чого гріха таїти: економічна ситуація в нашій країні «ударяє», насамперед, по тих верствах населення, які є основними «постачальниками солдатських кадрів» для армії — робітничому класу, селянах тощо. Відтак, загальновідомий заклик «Нагодувати армію!», очевидно, доведеться трохи переінакшити. Гасло: «Армія нагодує!» видається сьогодні більш актуальним.
