Проте з усіх присутніх про існування «великих ідей антиглобалізму» знали лише Ірина та її соратник, також студент- філософ, Тарас Фролов. Інші ж (їх було осіб із 30) ледь могли викласти своє просте розуміння глобалізації взагалі, не кажучи вже про антиглобалізацію. Загадкових і незрозумілих речей було чимало. Наприклад, не могло не виникнути запитання щодо того, яким неймовірним телекінезом могло зібратися в один час і в одному місці тридцять осіб, які не є офіційною організацією, не навчаються в одному вузі, не мають місця для регулярних зустрічей і спілкування і, нарешті, взагалі до цього не були знайомі. Як заявив Тарас Фролов (другий куратор), «сюди прийшли люди, яким небайдужа доля України і світу, хто не хоче через декілька років побачити всі п’ять континентів у сірому кольорі».
Антиглобалісти довго роздумували над тим, як же все-таки передати зібрані гроші «куди треба», поки начальник управління зв’язків з громадськістю Кабміну Іван Бойко, який вийшов до них, не порадив їм віднести «дорогоцінну» посилку до громадської приймальні та здати до відділу прийому листів і посилок (?!). Вся процесія, разом із журналістами, відправилася до приймальної Кабміну, що міститься з боку вулиці Садової. У приймальній ідею з посилкою до Америки було сприйнято доволі скептично, але процедуру її оформлення студентам все ж виклали. Одним із пунктів було обов’язкове перерахування грошей, що є в коробці. Вислухавши все по порядку, антиглобалісти відійшли в бік, порадилися, оголосили журналістам, що йдуть перераховувати гроші, й пішли в невідомому напрямкові.
