Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Особливості національного патронату

22 вересня, 1999 - 00:00

Патронат — у Давньому Римі система
матеріальної залежності
клієнтів від патрона,
котра встановлювалася останнім в інтересах
набуття
політичного впливу.
(Словник іноземних слів)

Будь-яка класична «розводка», мета якої — «кинути лоха»,

вимагає наявності в ній талановитих виконавців,
котрі вміло створюють
зовнішній шумний антураж,
відволікаючи увагу «лоха» від основної (кримінальної)
дії.
(З інформованих джерел)

Я захоплююся своїми співвітчизниками, а більше — частиною
своїх земляків! Тією чудовою частиною, котра викликає сльози розчулення
і крики похітливого захоплення, зустрічаючи персонажів передвиборного Всеукраїнського
марафону-«розводки»: народна Софія Ротару «Обирає майбутнє» у «Злагоді»
з Тарасом Петриненком сотовариші. А от і народні «кролики» Володимир Моїсеєнко
та Володимир Данилець хутенько підметушилися: «Ми за демократію! Ми за
Кучму!». І все, само-собою, «під патронатом», як годиться, — нині жодне
«доросле кидалово» без солідного «даху» не провернути. «Ранкові концерти
відвідують 500—800 чоловік, гала-концерти 5—15 тис. чоловік», — бадьоро
рапортує прес-центр «Злагоди».

Хоча знов-таки мітинги-концерти, що проводяться в Чернігові
на Червоній площі всупереч рішенню виконкому Чернігівської міської ради
за № 205 від 28.07.1999 р. «Про визначення місць проведення зібрань, мітингів
та інших масових заходів» на період кампанії у справі виборів президента
України, виявляється, зовсім «не політичні заходи», а, на думку мера міста
Віталія Косих, «культурно-мистецькі заходи.., що сприяють задоволенню культурних
потреб мешканців Чернігова та популяризації української естрадної пісні».

А натовпи п'яних підлітків, які бредуть уночі враз потемнілими
вулицями і благодійники від мистецтва, котрі в черговий раз перетворили
центр древнього міста на смітник, — це теж iз розряду «задоволенння культурних
потреб»?!

Кажуть, коли народжується людина, Бог спускається з небес
і цілує свій витвір. І від того, куди він поцілує немовля, залежить його
майбутнє.

Поцілує в голову — стане вченим чи філософом, у руку —
хірургом чи музикантом, у ногу — спортсменом чи танцюристом...

Мені складно уявити, куди Творець може поцілувати своє
творіння, щоб людина перетворилася на раба, котрий втратив гідність.

І чи може?..

P.S. Місто знову в темряві, на голодному енергопайку. Хто
наступний «розводящий»? Патронат триває...

Газета: