Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Особливості «продажу» скандалів

16 серпня, 2001 - 00:00

Прогнози аналітиків стосовно того, що касетний скандал буде використаний у передвиборній гонці, виправдалися. Майора Мельниченка (а разом з ним і Олександра Мороза) якось стали вже і забувати, як раптом він знову з’явився на сторінках преси. «Українська правда» вибухнула статтею «Мельниченко продовжує лікувати вірус Кучми», де повідомляє про прес-конференцію у Вашингтоні депутатів Єляшкевича, Шишкіна і, власне, Мельниченка. «Що я можу сказати достовірно, то це те, що оточення Кучми відмивало великі суми грошей. Я не виключаю можливості, що серед записів є такі, котрі свідчать про відмивання грошей у Сполучених Штатах. Я завжди заявляв, що готовий співробітничати з правоохоронними органами для боротьби з корупцією в США і Росії» — заявив останній.

Незважаючи на готовність, Мельниченко заперечує сам факт співпраці, оскільки вважає, що «важливо, щоб співпраця велася з участю української сторони для того, щоб українські національні інтереси були враховані». Проте, у чому саме полягають інтереси України і як конкретно вони будуть враховані, Мельниченко не пояснив. Здавалося б, якщо майор діяв як чесний громадянин в інтересах країни, то саме про її інтереси він і повинен був говорити, і діяти в її інтересах. І якщо йому щось відомо про злочини вищих посадових осіб, то говорити все і відразу. Однак поведінка майора більше нагадує торг. Так Мельниченко заявив, що «записів є значно більше, ніж 300 годин». Тобто кількість компромату можна вважати необмеженою, хоч якщо він справжній, то якісь часові межі мати повинен. А оскільки хронометраж плівок не обмежений, то їх передача (продаж, виготовлення), може здійснюватися також без обмежень усім зацікавленим сторонам. Та й сам Мельниченко не заперечує, що «переговори ведуться», тільки не уточнив з ким.

Проте американським журналістам довго голову ламати не довелося. Мельниченко повідомив, що існують записи про те, «як господарі Банкової коментують спроби Ющенка і Тимошенко покласти кінець крадіжкам російського газу». Ні більше ні менше. Тобто оточення Кучми крало російське добро, Ющенко з Тимошенко не давали. Це дуже цікаво, оскільки матеріали російських правоохоронних органів свідчать стосовно Тимошенко щось протилежне. От би Мельниченку це до російських заяв сказати, так ні ж, чекав, поки «газову леді» криміналом обмажуть. Можливо, що й інші політики можуть купити собі «трішечки Мельниченка», але оскільки на схов не запасаються, то залишається вважати, що це дозволити собі можуть не всi й не завжди, тільки якщо вже дуже треба. Та й сам Мельниченко сказав, що вірити можна тільки Морозу...Тож бравий майор навряд чи є щирим другом української опозиції, швидше інструмент, причому не дуже надійний.

Денис ЖАРКИХ
Газета: