У проголошений в Україні рік Книги, в Києві, завдяки свавіллю столичної влади, зникли три книгарні та більше десятка видавництв. Нещодавно «День» розповідав як за допомогою силовиків була викинута зі свого приміщення на Хрещатику книгарня «Планета». Тепер черга дійшла й до останнього вцілілого в центрі столиці книжкового магазину «Знання».
— Третього листопада цього року київська мерія офіційно повідомила колектив нашого магазину про розрив орендних стосунків і виставила вимогу: до 10 листопада звільнити приміщення від книжок та обладнання, — зі сльозами на очах розповів директор книгарні «Знання» Світлана Вархолова (жінка плаче, тому що не знає, куди їй через кілька днів подіти тисячі книжок).
Книгарня «Знання» існує з 1932 року, єдиний раз її закривали під час фашистської окупації. Однак після визволення Києва цей магазин на Хрещатику одним із першим відкрив свої двері для відвідувачів. Аби зберегти книгарню від сучасних загарбників (перша спроба виселити магазин була на початку 2000 року), його колектив подав документи на приватизацію. Далі були тривалі судові процеси, які нарешті закінчилися «останньою крапкою» Верховного Суду, який зобов’язав столичну мерію дати дозвіл співробітникам «Знання» на приватизацію приміщення магазину.
— Проте київська влада замість того, щоб виконати рішення суду, вирішила викинути магазин на вулицю. Громадський комітет «Культура проти вандалізму», Асоціація книговидавців України та відомі українські митці вирішили не допустити знищення книгарні. Зараз в магазині чергує добровільний тривожний загін, який збере громадськість, котра не допустить рейдерів до магазину. До акції приєдналися й представники громадської організації «Опора». У разі нападів вони готові миттєво прикувати себе наручниками до дверей чи системи опалення. На жаль, іншого способу перешкодити свавіллю влади ми не знаємо, — вважає президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.
Олексій Доній, Юрко Покальчук, Сергій Пантюк, Андрій Кокотюха, брати Капранови, Леся Рой, Олесь Корж — ці та інші відомі українські митці днями прийшли до магазину «Знання», аби висловити підтримку його колективу. Письменник Юрко Покальчук на честь чиновників, які «ніяк не наїдяться», навіть присвятив власного вірша «Свобода».
— Коли закривали «Планету» казали, що, мовляв, хто захоче купити книгу, той її купить, навіть якщо для цього треба буде з’їздити на книжковий ринок що на Петрівці. Але ж обличчя будь-якого міста визначають не фаст-фуди, а осередки культури. Я був у США — там книгарні розташовані в центрі міст, адже це показує ставлення влади до книги. Скільки в рік Книги в Україні знищено книгарень — то важко і перерахувати. Виходячи з цього, борони Боже, аби у нашій державі оголошували рік театру, художника чи музики, — каже письменник Андрій Кокотюха.
P.S. Вчора Київська міська рада відмовила ТОВ «Книгарня «Знання» в приватизації приміщення на вулиці Хрещатик, 44. За дану ухвалу проголосувало на пленарному засіданні Київради 90 депутатів. Секретар Київради Олесь Довгий нагадав, що 2006 року Київрада прийняла ухвалу про передачу даного приміщення в оренду ТОВ «Книгарня «Знання». Він запропонував, щоб ТОВ «Книгарня «Знання» подало Київраді пропозицію щодо розміру орендної ставки. За його словами, Київрада розгляне ці пропозиції та затвердить орендну ставку на одному із засідань. На голосування також було винесене питання про виконання ухвали Верховного суду від 17 березня 2005 року, відповідно до якого Київрада повинна була розглянути питання про приватизацію даного приміщення ТОВ «Книгарня «Знання». За приватизацію на підставі даної ухвали Верховного суду проголосували лише сім депутатів.
КОМЕНТАР
Володимир БОНДАРЕНКО, депутат Верховної Ради:
— Нині в центрі Києва закриваються магазини, до яких кияни звикли і вважають їх частиною свого життя. Це стосується книгарень «Планета», «Сяйво», магазинів «Українські ласощі», «Фарфор — фаянс» та багатьох інших. Тепер дійшла черга і до книгарні «Знання». Певним чином київській владі розв’язала руки стаття 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка урівняла комерційні і культурні заклади. Але ж її неприпустимо сприймати буквально. Адже яка може бути конкуренція за право оренди між книгарнею і, наприклад, банком? Правонаступником книгарні мусить бути лише книгарня, галереї — галерея, бібліотеки — бібліотека. Тому парламенту нового скликання необхідно прийняти поправки до багатьох законів, зокрема це стосується законодавчих актів про бюджет, місцевий референдум, імперативний мандат. А Київ від руйнування культурної спадщини може врятувати тільки зміна влади — нові вибори міського голови та Київради. Нині Київрада настільки корумпована, що іншого шляху змінити ситуацію в столиці я не бачу.
