Олександр Саєнко не був прославленим за життя, та й не шукав художник слави. Жив, створюючи свої золоті мозаїки — картини-інкрустації з соломки, килими, гобелени, декоративні тарілки, а в кінці XX сторіччя про нього дізнався весь світ: 1999 р. був оголошений «Роком Олександра Саєнка», а його ім’я внесено ЮНЕСКО до списку видатних діячів світової культури.
Приходиш у музей і потрапляєш на таємничий «Острів Саєнка». Пастушок грає на сопілці, йому відповідає мелодія ріки, верби схилилися над водою, закохані не надивляться одне на одного, а в саду яблука дозріли, і дуже багато птахів — казкова земля, край сонячних візерунків...
Позбавлений слуху після перенесеної в дитинстві хвороби, художник відчував ритми природи серцем і приймав навколишній світ з мудрістю і любов’ю. Тому такі магічні, зображені ним у русі та спокої — дерева, листя і плоди, люди, тварини і птахи. Захоплюють два монументальних полотна майстра — знамениті «Козак Мамай» і «Портрет Тараса Шевченка». Навіть деталі зачаровують — раптом помічаєш, що хмари в небі за спиною Кобзаря полишають простір картини і випливають...
А в сусідньому залі виставлено малюнки дітей — студентів Київської дитячої академії мистецтв, які брали участь у І Міжнародному конкурсі «Присвячення Олександру Саєнко». Веселі, барвисті, живі роботи радують польотом фантазії та сміливістю палітри. Юні художники — ошатні, схвильовані. Наприклад, Коля Федорчук намалював портрет під назвою «Художник» — на ньому Саєнко молодий (ця робота одинадцятирічного художника отримала «Гран-прі»).
На виставці, що триватиме до 5 жовтня, були представлені: книга «Олександр Саєнко: Мистецька спадщина і сучасність», мультимедійний диск «Олександру Саєнку присвячується» і показано документальний фільм «Новели старого саду» (режисер Валентина Шестопалова). Ювілейні заходи підготовлено зусиллями доньки художника Ніни Саєнко, відомої художниці декоративно-прикладного мистецтва. Те, що робить вона для збереження пам’яті про видатного українського майстра інакше, як подвижництвом, не назвеш. Так, 1996 року в Борзні, на його Батьківщині, було відкрито меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка». А нещодавно 10-річний ювілей відзначила Художня студія ім. О. Саєнка для дітей, позбавлених слуху, яку Ніна Олександрівна разом зі своєю дочкою, художницею Лесею Саєнко-Майданець, веде на добродійних засадах.
