Батьківщина екс-прем'єр-міністра України Павла Лазаренка - село Карпівка Широківського району - розташована на південному боці Кривого Рогу. З околиці села добре видно багатоповерхівки житлового мікрорайону та споруди промзони Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
Але незважаючи на це, Карпівка - типове українське село, що купається у зелені, має близько трьохсот будинків і лише чотири вулиці. Тут розташована центральна садиба колгоспу зі знаменитою назвою "Батьківщина". Біля в'їзду до Карпівки, на узбіччі траси рік тому поставили величезний хрест - місцеві жителі кажуть, що село "освятили".
На карпівському "Бродвеї" - вулиці Центральній - зосереджено все громадське життя. В день, коли ми приїхали на батьківщину прем'єра, біля крамниці колгоспники обговорювали місцеву сенсацію. Вночі невідомі зловмисники викопали картоплю на городі Івана Трифоновича Лазаренка - батька прем'єр-міністра України. Селяни з обуренням смакували подробиці, лаяли дільничного і місцевих жебраків. Дізнавшись, що до розмови приєдналася преса, врозтіч кинулися до велосипедів та мотоциклів.
Будинок Лазаренка-страшого, приземкувата біла хата, знаходиться неподалік, на тій же Центральній вулиці. Сам Іван Трифонович у солом'яному брилі, сидячи у затишку біля тимчасової споруди, сумно чистив картоплю. Настрою розмовляти із журналістами у нього не було. Надто багато неприємностей на нього звалилося останніми днями. "Самі розумієте, не таке зараз становище, - підсумував він. Ви вже пробачте".
Тим часом, появою преси у селі зацікавилися сусіди, що зійшлися з сусідніх будинків. З осторогою позираючи на протилежний бік вулиці, вони почали лаяти міліцію. Виявилося, що у затишку дерев, просто навпроти садиби Івана Трифоновича, у жовтій будці вже рік цілодобово чергують міліціонери. Незважаючи на галас, із будки ніхто не вийшов, що змусило нас засумніватися у наявності охоронців порядку.
"Та там вони, сплять, мабуть", - запевнили нас односельці і почали розповідати про розгул злочинності у Карпівці. За останні місяці у сусідів Лазаренка зникли велосипед та кури. Хтось заліз у льох і вкрав сало. В останньому випадкові господиня грішить на самих міліціонерів, щоправда - без доказів.
Біді Івана Трифоновича сусіди співчувають. Його, видно з усього, дуже поважають. Кажуть, що був дуже добрим головою колгоспу, відмінним садівником і взагалі тямущим господарем. Не менш улесливо відгукуються і про матір прем'єра - Дарію Яківну, котра до самої пенсії працювала на полях з сапкою, підняла трьох синів і зараз міцно тримає дім у своїх руках. Старший син - 46-річний Микола Лазаренко до останнього часу працював інженером на Інгоці(?), мешкає там же в мікрорайоні і часто навідується до батьків. Кажуть, у нього погано зі здоров'ям. Молодший - 42-річний Іван - голова колгоспу у Новомосковському районі. Бачать його рідко.
Не часто, через зайнятість, буває у батьків і Павло. Останній раз він з величезним ескортом міліції та охорони був у серпні минулого року, після відвідання Інгкоку(?). Та ще у лютому був на 70-річчі батька. Розмовляв із сусідами, вислуховував скарги та обіцяв, начебто, виділити 50 тисяч на газифікацію Степової вулиці. Селяни впевнені, що гроші на колгоспний рахунок прийшли, але їх "поховали". Один правдошукач-комбайнер спробував було з'ясувати "куди поділись гроші", але тепер не знає куди "заховатися".
Взагалі, про теперішнє керівництво КСП "Батьківщина" прості трударі нічого хорошого сказати не можуть. За півтора роки змінилося чотири "голови". Колишній колгосп-мільйонер переживає не кращі часи. Основа благополуччя - колгоспний сад, вирощений двома поколіннями садівників Лазаренків, занепав. Зарплату видають в основному натурою, а за газ та електрику платити нічим. Боржникам "відрізають труби". Ще гірше з водою: поливати нічим, воду для пиття купують по 50 гривень за три куби. Зате недалеко від села з особняків керівництва утворилося дві вулиці, які в народі із сарказмом називають вулицями Дем'яна Бєдного та Івана Грозного.
Родичів Лазаренка живе у Карпівці багато. Крім Івана Трифоновича, його брати - пенсіонери Олександр та Анатолій із своїми домашніми. Перший фахівець "у газових справах", а другий - садівник. Жива і їхня мати, бабуся прем'єра, 90-річна Поліна Єгорівна. За словами рідного дядька прем'єр-міністра - 58-річного Анатолія Трифоновича, їхній рід походить з Київщини. Поблизу Гнідина Бориспільського району і зараз живе чимало родичів. Переховуючись від колективізації та розкуркулювання, прадід Павла Лазаренка - Трохим Степанович спочатку поїхав у Херсонську область, а потім осів на Дніпропетровщині, у Карпівці. Працював "у сільському господарстві " і навіть, як розповідають у селі, пас свиней. Помер він 1963 року у віці 89 років і поховано його біля входу на місцевому цвинтарі.
Його син Трифон Трохимович був садівником і заклав місцевий колгоспний сад. Жив небідно, і у роки лихоліття, кажуть, допомагав тим, хто голодував. Загинув на фронті на початку війни і поховано його під Познанню, у Польщі. Батько Павла Лазаренка Іван Трифонович наприкінці сорокових вивчився у районі на садівника. З п'ятидесятих працював агрономом, головою колгоспу "Зоря комунізму".
Павло Лазаренко з братами вчився у карпівській восьмирічці, а потім у СШ № 100 Кривого Рогу. Із спогадів його першої вчительки Тетяни Назарівни на відміну від братів-відмінників "Павло вчився середньо, але був цікавим і жвавим". Любив слухати казки. Однолітки-односельці пригадують, що "Павло був з дитинства лідером", капітаном футбольної команди. У ті часи карпівські хлопці "тримали шишку", тобто контролювали усі прилеглі села. Після закінчення школи Лазаренко не вступив до інституту і працював у батьковому колгоспі помічником комбайнера та шофером на самоскиді. "Крутив баранку" і в армії, на Памірі. Після служби за рекомендацією колгоспу вступив до Дніпропетровського сільгоспінституту. Подальша його біографія відома.
За успіхами і невдачами Лазаренка односельці слідкують по телевізору. Йому в заслугу ставлять будівництво у Карпівці амбулаторного пункту, будинку культури, доріг. Дуже подобається жінкам і його зовнішність, багато хто вважає його "навіть гарним".
Про останні події також поінформовані, але з притаманною селянам життєвою обачливістю не висловлюють своєї думки. З приводу його раптової хвороби грішать в основному на сидячий спосіб життя: "Мужчина він тучний, уся нагрузка на ноги".
Довелося в Карпівці почути й таку думку: повертався б Павло додому, у рідний колгосп, "ото был бы председатель!" У можливість обрання Лазаренка Президентом України мало хто вірить, навіть рідний дядько Анатолій Трифонович. Він уважно дивиться телепередачі, у захваті від Піховшика та Олександра Ткаченка. З усіх газет віддає перевагу "Голосу України", незважаючи на недавню викривальну статтю Григорія Омельченка. Цю статтю на батьківщині Лазаренка уважно читали.
У центрі Карпівки, у тій самій восьмирічці, де колись навчався Павло Лазаренко, нещодавно відкрито церкву. Храм божий, який освятили на Паску, назвали ім'ям святих апостолів Петра і Павла. Настоятель собору, 27-річний отець Владислав стверджує, що так забажали парафіяни. Сюди навідується й Іван Трифонович Лазаренко. Зараз у церкві триває ремонт - готуються до храмового свята Дня Петра і Павла. Допоміг віруючим голова колгоспу "Батьківщина" Микола Лис, але коштів замало. Лише на вівтар, за скромними підрахунками батюшки, потрібно 2,5 тисячі доларів. Залишається одна надія на багатого спонсора. А вже яку заздоровну свічку йому б поставили, до кінця життя б не хворів!
Дніпропетровська область
