Рішення про відставку уряду, прийняте парламентом 10 січня, очевидно, призвело до остаточного руйнування взаємодії політичних сил, яку було ледве налагоджено — на позачерговому засіданні Кабінету Міністрів Президент України Віктор Ющенко заявив, що збирається розірвати свої відносини з опозицією. «Я сьогодні відкликаю свій підпис під меморандумом про співпрацю влади й опозиції, який ми підписали у вересні, оскільки протилежна сторона порушила фундаментальний принцип цієї домовленості — співпраця у виробленні спільних дій щодо стабілізації внутрішньої політичної ситуації в Україні», — заявив Президент. Водночас, варто нагадати, що саме цей меморандум забезпечив призначення Юрія Єханурова на пост прем’єр- міністра. Окрім виборів глави уряду, цей документ гарантував необхідність проведення політреформи, «припинення політичного переслідування», підписання закону про забезпечення недоторканності депутатів місцевих рад, проведення демократичних парламентських виборів у 2006 році, вільний доступ до ЗМІ та забезпечення гарантій прав власності. Тепер, після відкликання підпису одного з основних фігурантів, меморандум може вважатися недійсним, а значить, усі ці гарантії також опиняються під загрозою.
Однак, за словами Ющенка, такий прецедент своїми діями створили якраз парламентарії, які збунтувалися проти уряду. На його думку, таке об’єднання є зрадою політичних і національних інтересів з боку тих сил, які «сформували свою п’яту колону» і прагнуть до нестабільної ситуації в країні, яка допомогла б їм виграти вибори, незважаючи на те, що депутати блоку Тимошенко, блоку Литвина, фракція Партії регіонів, СДПУ(О) розуміли неконституційність свого рішення і усвідомлювали, що не зможуть створити новий уряд. Звинувачуючи своїх опонентів у такому некоректному використанні своїх повноважень, Ющенко зазначив, що їхнє рішення має стати уроком для мільйонів українських громадян — їх виборців: у той час як всі сили української влади спрямовані на «консолідацію суспільства, поліпшення іміджу України, дії цих сил спрямовані на прийняття деструктивних рішень».
Утім, наш Президент вирішив не відходити від свого іміджу миротворця. Дорікнувши відступникам від спільної справи, він вирішив надати їм можливість виправдатися, вимагаючи скасувати свою постанову про відставку уряду, завуальовано натякаючи, що все одно нічого іншого не лишається, оскільки «уряд виконує повноцінні повноваження без будь-яких «приставок» ні до представників уряду, ні до керівників територій» і буде цим займатися до формування нового уряду після парламентських виборів. Під час цих заяв у голосі Президента лунали дуже впевнені нотки, покликані, мабуть, заспокоїти нервуючих міністрів.
Однак упевненість упевненістю, але якщо парламент свого рішення не скасує сам, зробити це замість нього не зможе ніхто — Конституційного Суду немає й досі. Але, незважаючи ні на що, роботу уряд має продовжувати, налагодивши, насамперед, взаємовідносини з парламентом, який його відторгнув. За словами Президента, до виборів «треба прийняти два-три десятки суперважливих законів, що стануть основою нової політики у 2006 році». Питання лише в тому, якою буде наша нова політика, якщо визначати її будуть ворогуючі політичні сили?
