Президент України Віктор Ющенко висловив готовність підтримати ідею укладення угоди між владою і засобами масової інформації, що забезпечує існування вільних ЗМІ, і підписати відповідний документ. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, в інтерв'ю журналістам у понеділок в Сумах Президент сказав, що «готовий формалізувати ці стосунки до такого рівня, який влаштовуватиме наших журналістів». Він зазначив, що в такому документі влада повинна засвідчити, що «ніколи не займатиметься переслідуванням преси, ніколи не ставитиме за мету через ЗМІ провадити політику дезінформації, неповної інформації, невчасної інформації». Віктор Ющенко підкреслив також необхідність зобов'язань, при яких країна «матиме вільного журналіста, який висловлюватиме свою думку, яка не обов'язково завжди збігатиметься з позицією Президента чи цієї влади».
В ідеї про підписання подібної угоди між владою і ЗМІ, здавалося б, немає нічого ганеб ного — адже, на перший погляд, йдеться лише про письмове оформлення передвиборних декларацій про свободу ЗМІ. З іншого боку, ніщо не заважає владі «не займатися переслідуванням преси» і под. і без усіляких формальних угод. Крім того, такий документ може сприйматися і як лояльність в обмін на лояльність. З проханням прокоментувати ідею укладення угоди між владою і ЗМІ з метою забезпечення свободи останніх «День» звернувся до експертів.
Ігор ЛУБЧЕНКО, глава Національної Спілки журналістів України:
— Як тільки йдеться про яку-небудь угоду влади зі ЗМІ, варто припинити розмови про незалежну журналістику. Я скептично ставлюся до таких ініціатив. Упевнений, що влада, передусім, повинна створити умови для економічної незалежності ЗМІ, тим більше, перші пропозиції, що варто зробити щодо цього, вже є і їх відправлено Президентові.
Наскільки мені відомо, ніде у світі подібні договори не підписувалися. А ось ідею про створення декларації Президента, в якій би описувалося, як він бачить подальший розвиток вітчизняних ЗМІ, я підтримую. Крім того, уряд має розробити конкретні рекомендації зі створення належних економічних умов для незалежності ЗМІ.
Михайло ВЕЙСБЕРГ, директор Центру методичної та консалтингової допомоги «Видавець&Редактор»:
— Років через десять нікому і на думку не спаде підписувати такі угоди. А зараз, можливо, цей документ стане якоюсь формалізацією ліберальних міркувань про завтрашній день мас-медіа.
Існування незалежних ЗМІ передбачає наявність цілого комплексу умов, куди входять: професіоналізм, ринкові навички, інтерес суспільства до ЗМІ, а також певна державна політика. Проте я б не став скептично ставитися до даної заяви Президента України. Адже досі стосунки влади з мас-медіа істотно заважали розвиткові медійного ринку. Виходило, що частина ЗМІ жила сама по собi, обслуговуючи якесь владне замовлення, а читацький і глядацький ринок жив сам по собi, відвикаючи від нормальних ЗМІ, звикаючи до думки, що мас- медіа — це щось, вбудоване в політичні інституції. Нині ж декларація, яку запропонував оформити Віктор Ющенко і яка, за великим рахунком, ні до чого не зобов'язує, задасть певний вектор для роботи ЗМІ.
Система, коли ЗМІ нікому, окрім читача, нічого не повинні — це абсолютно ідеальна ліберальна модель, про яку можна лише мріяти, сприймаючи її як певний орієнтир для себе. А певний ритуал підписання якихось паперів у цьому випадкові допоможе попрощатися з минулим і рухатися до ідеалу. Підписання угоди між владою і ЗМІ не стане нічим іншим, як піар-сигналом для суспільства і для мас-медіа, що тепер стосунки влади зі ЗМІ розвиватимуться в дещо іншій площині. А ініціювання цієї угоди — це месидж, якого давно всі чекають, адже досі мало хто точно уявляє, за якою схемою надалі відбуватиметься взаємодія ЗМІ з владою.
Я гадаю, що влада таким чином затіяла «переговори», намагаючись побудувати певні партнерські угоди. Відомо, що в будь-яких переговорах дуже добре фіксувати конкретні домовленості, щоб за півроку раптом не з’ясувалося, що сторони одна одну неправильно зрозуміли. Мені подобається пропозиція гласно зафіксувати позиції одна одної, я також прихильно ставлюся до будь- яких процесів «витягування» тієї чи іншої проблеми вгору, обговорення основних її аспектів із подальшим закріпленням їх на папері. Однак не варто переоцінювати роль цього документа: мовляв, якщо його підпишуть, то в медіа-середовищі настане атмосфера повної ідилії. В ідеалі медіа — представники громадянського суспільства, а влада є влада, яка в тоталітарних системах задавлює громадянське суспільство, а за нормальних умов обслуговує його. Можливо, ініціатива підписання даної угоди — одна з ознак того, що Україна стала на шлях переходу до громадянської системи суспільства.
Угода, я гадаю, має включати в себе питання невтручання до редакційної політики, питання певного сприяння в формуванні медійного ринку. Якщо держава допоможе створити нормально функціонуючі ринкові умови, це стане передумовою того, що ЗМІ, заробляючи гроші, обслуговуватимуть суспільство, а не окремих олігархів чи носіїв певних ідеологій. Цього ж стосується і різке зменшення чи взагалі заборона на фінансування ЗМІ з бюджету. Не є таємницею, що зараз в Україні існує близько дев’ятисот друкованих видань, які фінансуються бюджетами різних рівнів, і це заважає розвиткові ринку періодичної преси. Можливо, держава зможе допомогти і в роботі з монополіями, які займаються поширенням преси, — «Укрпоштою» і «Укрзалізницею». Також держава, я гадаю, в цій угоді має передбачити створення для ЗМІ умов безперешкодного отримання інформації з владних структур. Це стало б запорукою контролювання влади і, в той же час, реальної демократизації влади, медіа і, само собою, суспільства.
