Тим часом, йде активна підготовка до відзначення ювілею. На батьківщині поета вже побував оргкомітет із числа державних достойників під орудою віце-прем’єр-міністра України В. Семиноженка. Як відомо, народився Сковорода у селищі Чорнухи, що на Полтавщині. Останнім часом ця назва часто з’являється на шпальтах нашої газети. На жаль, не тому, що у селищі, наприклад, немає де розмістити всіх спраглих долучитися до землі, яка породила генія (так їх багато). Причина набагато болючіша — згоріла бібліотека. «День» разом із Ольгою Герасим’юк вже тривалий час проводить акцію «Подаруй книгу!». Вона отримала неабиякий відгук у серцях наших читачів та глядачів телеканалу «1+1». Кількість книг порахувати все важче. Не зважаючи на те, що акція вже давненько триває, везуть і дзвонять постійно. Інколи ми навіть фізично не встигаємо вчасно забирати книжкові пожертви, за що перепрошуємо всіх, хто ще чекає на візит команди «Дня». Він неодмінно буде.
Хто дає книги? Переважно люди зрілого віку, що багато читали й читають, а головне, знають ціну книжці. Викладачі, службовці, пенсіонери, письменники й журналісти. Від самих «простих» до іменитих. Відгукнулося багато видавництв. Симптоматично, що майже всі з них видають переважно україномовні книжки... Тобто, акція успішно триває. Трохи дивним, щоправда, видається той апатичний плин офіціозу, що супроводжує відзначення дати. Оргкомітет виїхав у Чорнухи, оглянув підопічну територію, послухав баян та інші музичні інструменти, що, очевидно, були покликані забезпечити «культурну програму» (дзвінок із Полтави). Тим часом, по суті, немає куди складати накопичені нами книжки. Спочатку йшлося про якесь приміщення у центрі селища. Згодом виявилося, що там прогнила підлога, а під нею ще й підвал. Вагу книг вона б не витримала. За останньою інформацією, зараз швиденько фарбують кілька кімнат у місцевому дитячому інтернаті... Грошей на бібліотеку ім. Г. Сковороди влада фактично не дала. Натомість збирається поставити успішну «галочку» у реєстр офіційних відбувайлівок. Чи не ціннішим подарунком пам’яті національного генія було б на досить пристойному рівні відродити його бібліотеку?
От і виходить, що люди, даючи книжки на відродження бібліотеки, живуть ніби в одному світі, а влада — в іншому. Їхнім паралельним доріжкам не загрожує перетинання; це, як відомо, довів ще Піфагор. Втім, з усіх правил існують винятки.
Одним із них стала літературно-музична композиція «Щастя, де ти живеш?», поставлена у вівторок на сцені Національної філармонії України. Основою для її створення послужили епістолярна спадщина мислителя та фрагменти з «Життя Григорія Сковороди, написаного 1794 року на давній смак» його улюбленим учнем та першим біографом Михайлом Ковалинським, а також тексти із «Саду Божественних пісень», музику до яких написав відомий сучасний бард Петро Приступов. Програму було відтворено у формі притчі, яка вчить, що непросто вигравати двобій у тлінної половини нашого єства. Його не завжди виграють навіть найздібніші.
Коли відлунали всі дзвінки і у залі згасло світло, голос сопілки темою Сковороди «Стоїть явір над горою...» розпочав дійство. Під звуки вокального чоловічого квартету церкви Благовіщення на сцену вийшли головні дійові особи. Листи Григорія Сковороди до Михайла Ковалинського читав лауреат республіканських конкурсів читців та Літературної премії ім. Лесі Українки Василь Довжик. Фрагменти з «Життя Г. Сковороди, написаного 1794 р. на давній смак» М. Ковалинського, а також уривки з його листів до філософа читав заслужений артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Олексій Богданович. Бард Петро Приступов виконував фрагменти з твору «Сад Божественних пісень, що проріс із зерен Священного писання» на власну музику.
Якщо на початку виступу актори мали напружений вигляд, то вже за двадцять хвилин вони влилися у образ, і дійство захопило своєю композиційністю. В. Довжик так увійшов у роль, що під час читання брав до рук перо або сипав листям. Через деякий час на сцену вийшли дві чарівні дівчини — лауреат міжнародного конкурсу ім Г. Хоткевича Божена Корчинська (сопілка) та дипломант конкурсу клавесиністів ім. Й. С. Баха у м. Лейпцігу Лариса Бондар (клавесин), котрі виконали «Маленьку сонату» І. Лінке. Сопілка то плакала, то сміялася. І хоча у програмці було написано «Прохання, між номерами не аплодувати», публіка після їхнього виступу не стрималася.
Після закінчення усього дійства глядач міг сміливо заявити, що завдяки блискучому виконанню акторів прожив деякий час життя разом із Г. Сковородою. Публіка щиро вітала акторів, а автора естетичної концепції, сценарію, а також режисера-постановника письменницю Софію Майданську зустрічали квітами і оваціями.
На жаль, ні до виступу, ні після його закінчення ніхто з присутніх не згадав про трагедію 50-тисячної бібліотеки в Чорнухах на Батьківщині Сковороди. Можливо, організатори й не чули про громадську ініціативу Студії «1+1» і «Дня» «Подаруй книгу!», але, у такому випадку, готуючи вечір на честь видатного філософа, все ж не зайвим було б вивчати не тільки минуле його життя, але й відслідковувати сучасне. Для того, щоб хоч інколи, всупереч сумній традиції та правилам класичної геометрії, паралельні прямі перетиналися.
