Місцеві дотепники стверджують, що останнього разу з таким ентузіазмом львів’яни працювали в XII столітті, коли за рекордні терміни князь Данило Галицький на весільний подарунок збудував своєму синові Леву місто, яке й назвав на його честь. Причиною середньовічного ентузіазму було, мабуть, бажання короля Данила вразити невістку — угорську принцесу Констанцу. Наприкінці тисячоліття місто відбудовують, аби довести до естетичного шалу кільканадцятьох європейських лідерів.
У центрі галицької столиці ремонтується все. Починаючи від «візитки» міста — Оперного театру і закінчуючи проїжджою частиною вулиці Замаретинівської, яка від прифронтового шляху відрізняється лише відсутністю танків. Ще взимку було відремонтовано з десяток вулиць і величезну кількість будинків, збудованих за «бабці Австрії». Весною черга дійшла й до майдану перед Оперою. Колись тут стояв металевий Ілліч, до травня (коли й заплановано самміт президентів Центральної та Східної Європи), подейкують, з’явиться на цьому місті фонтан. Об’єкти майбутніх зустрічей — Опера, Національний музей, аеровокзал та Будинок науки і техніки матимуть європейську ілюмінацію, а один із найдавніших парків міста — парк Івана Франка буде засаджено десятками тисяч тюльпанів.
Основні роботи завершаться напередодні Великодня. Непокоїть львів’ян лише те, що після відродження їхнього міста незадоволеними будуть французи. Адже оновлення міста може призвести до того, що європейці Париж називатимуть просто «великим Львовом».
