Нагадаємо, що це вже третя масштабна мистецька акція, яку започатковує Український дім. Перші дві — «Арт-Київ» і «Великий скульптурний салон», які проводяться відповідно восени і навесні. «Великий антикварний салон» триатиме до 14 вересня, а вже в жовтні тут відкриється черговий, третій художній салон «Арт-Київ».
За півтора тижні «Антикварний салон», згідно з прес-релізом, повинен «посприяти формуванню цивілізованого арт-ринку та розвитку його інфраструктури, популяризації вітчизняного мистецтва в Україні та світі, ознайомлення українців із кращими зразками світового мистецтва». Особливо організатори відзначають необхідність руйнування стереотипів, що існують навколо антикварного ринку, стверджуючи, що колекціонування — це «альтернативний шлях збереження національного культурно-мистецького надбання», а не забави багатіїв.
Виставку умовно можна поділити на дві частини. Перша (експонується вона у головному фойє), представляє твори із приватних колекцій українських збирачів антикваріату. Чи не вперше Київ побачив живописні та скульптурні роботи представників Паризької школи («Еколь де Парі»), розквіт якої припав на 20—30-ті роки XX століття. Амадео Модільяні, Пабло Пікассо, Костянтин Бранкузі, Жак Ліпшиц, Марк Шагал, Мане-Кац. Серед яскравих представників «Еколь де Парі» є також українці — Олександр Архипенко, Ханна Орлова, Микола Глущенко, Олексій Грищенко та інші.
Окремі зали на виставці відведено для православної ікони XVI—XVIII століть і для народної дерев’яної скульптури західноукраїнського походження XVII—XVIII століть — з колекцій Президента України Віктора Ющенка та галериста Павла Гудімова. Серед колекціонерів, що надали основні експонати, — Ігор Воронов (Пабло Пікассо, Осип Цадкін, Жак Ліпшиц, Амадео Модільяні, Костянтин Бранкузі та інші), Олександр Фельдман (Ханна Орлова, Олександо Френкель, Мане-Кац, Марк Шагал), Юрій Цвенгрош (Яків Шапіро, Софія Левицька, Микола Вакер, Олександр Палюк), Леонід Комський (Василь Хмелюк, Олексій Грищенко) та інші. Частина колекціонерів, які надали для експонування свої роботи, забажали залишитися невідомими.
— Антиквари — люди досить закриті, — прокоментувала директор Українського дому Наталія Заболотна. — Але останні два-три роки крига почала скресати, колекціонери більш охоче оприлюднюють свої колекції.
Другу частину «Антикварного салону» склали колекції-візитівки 40 українських антикварних галерей і салонів, більшість із яких — київські. Лише дві галереї представляли Одесу та Львів.
На прес-конференції перед офіційним відкриттям салону колекціонери Ігор Воронов (який у рамках попереднього «Скульптурного салону» представив свою колекцію скульптури Огюста Родена і Олександра Архипенка), Ігор Панамарчук і Леонід Комський говорили переважно про проблеми антикварного ринку в Україні, головна з яких — українське законодавство.
— На сучасному українському арт-ринку і взагалі в культурі є декілька проблем, — вважає Ігор Панамарчук, меценат і засновник приватного музею «Духовні скарби України». — Одна з них — це абсолютно неправильне ставлення держави до ввозу предметів мистецтва в країну. Україна — одна з найбідніших країн, бо з неї постійно вивозили — то в Росію, то в фашистську Німеччину. Те, що зараз є 25-відсотковий податок на ввіз мистецьких об’єктів — такого більше немає ніде. Більше того, люди, купуючи річ і знаючи, що за неї треба сплатити 25%, сюди її не везуть. В Росії подібний закон скасували чотири роки тому — і туди почали ввозити мистецтво на мільярди доларів. Коли в Росії скасували цей закон, багато росіян, які зберігали мистецькі об’єкти за кордоном, ввезли їх у свою країну. Я, наприклад, можу сказати, що цінність «Ермітажу» в матеріальному плані значно більша, ніж вартість усієї нашої важкої промисловості. І ні для кого не секрет, що, скажімо, ринкова вартість творів Пабло Пікассо — 80 мільярдів доларів. Ця сума дорівнює українському бюджету. Дуже хотілося б, щоб цей закон скасували і ми могли б ввозити в Україну шедеври світового мистецтва, тому що на цьому, власне, і будується культурне виховання нації.
На жаль, сьогодні українському політикуму не до таких «дрібниць», як культура чи виховання нації.
Детальний репортаж із «Великого антикварного салону» із коментарями мистецтвознавців і політиків щодо законодавства, мистецькими історіями від режисера Сергія Проскурні і розповіддю Павла Гудімова про його колекцію радянської пластикової іграшки читайте у наступний вівторок.
