Учора у Верховній Раді лідер фракції «Трудової партії» Михайло Сирота від імені 236 депутатів заявив про створення парламентської більшості.
Водночас була створена Координаційна рада, до складу якої увійшли представники всіх фракцій і груп, які організували цю більшість. «Уся влада у Верховній Раді має перейти до парламентської більшості», — так сформулював стратегічне завдання більшості на прес-конференції Координаційної Ради Леонід Кравчук. Ця мета вже почала здійснюватися. Першим кроком стало збирання підписів за відставку спікера Олександра Ткаченка та віце-спікера Адама Мартинюка. За станом на вчорашній день було зібрано 241 підпис (досить 150), і Л.Кравчук запевнив, що їх буде ще більше. Наступним кроком має стати прийняття закону про регламент, у якому будуть сформульовані права та обов'язки парламентської більшості. Оскільки однією з головних умов угоди про створення більшості i майбутнього нового регламенту є поіменне голосування, то Координаційна рада впевнена, що проблем з виборами нового спікера не буде. Крім того, на їхню думку, такий режим голосування дозволить, з одного боку, покласти край різного роду махінаціям iз «торгом голосами», а з іншого — дозволить оперативно приймати закони.
Усі, хто не потрапить у парламентську більшість, автоматично переходять в опозицію. Леонід Кравчук так охарактеризував майбутнє опозиції: «Вони повинні схилити голови перед тими рішеннями, які буде приймати парламентська більшість. Якби опозиція мала більшість у парламенті, то схилили б голови ми. Тепер усі рішення будуть прийматися від імені Верховної Ради парламентською більшістю. Зараз опозиція в нас дуже «крута». Не маючи більшості в парламенті, вона править і займає дуже важливі місця — і в керівництві Верховної Ради, і в комітетах. Очевидно, що такий стан речей необхідно терміново міняти. У подальших планах парламентської більшості — прийняття закону про політичну опозицію, в якому будуть визначені її права та обов'язки».
Судячи з усього, процес створення парламентської більшості, біля джерел якого стояли партії «Трудова Україна», «Відродження регіонів» і СДПУ(о), логічно завершено. Проте залишається досить багато нез'ясованих питань. Наприклад, чи зможуть такі різнорідні політичні сили зберегти злагоду? Як іронічно зазначили члени Координаційної ради, «портфелі між собою ми ще не ділили». Але вони поспішають, дуже поспішають — Л.Кравчук пообіцяв, що вже сьогодні буде готовий алгоритм розподілу посад. На наступний тиждень планується провести консультації з Президентом, вирішити питання переобрання спікера. Вже зараз обговорюються можливі кандидатури. Зрозуміло, що депутати об'єдналися не за ідеологічним принципом — вони й самі це визнають. Юлія Тимошенко навіть філософськи зазначила, що «наявні серед учасників угоди розбіжності — запорука єдності парламентської більшості». Своєрідне тлумачення закону єдності й боротьби протилежностей в українському політикумі. Очевидно, що можливий достроковий розпуск парламенту суттєво активізував процес створення більшості. Іншими словами, основний депутатський інстинкт (збереження депутатського мандата) змусив депутатів переступити через усі протиріччя, особисту політичну ворожість, нерозуміння тощо. І от уже Геннадій Удовенко та Юрій Костенко сидять за одним столом Координаційної ради, а після її прес-конференції досить довго обговорюють те, що відбувається. Але найголовніше питання в тому, чи не спізнилися фракції зі створенням більшості? Адже референдум iз можливим достроковим розпуском парламенту сьогодні набагато ближчий, ніж, скажімо, два місяці тому, коли почали серйозно обговорювати питання про створення більшості. І оскільки референдум може зупинити тільки той, хто його почав — Президент, то основна проблема полягає в тому, чи здасться достатнім Леоніду Кучмі створення пропрезидентської більшості в нинішньому парламенті. За словами членів парламентської більшості, які зустрічалися з Президентом, він «iз розумінням поставився до створення більшості». Але якщо Президент не збирається зупиняти референдум, то фракційні «шлюбні танці на межі розгону» виявляться запізнілою формальністю, щоправда, красивою i сумною. Як «лебедина пісня».
Коментарi читайте на стор. "Панорама Дня"
